Раніше вже мав такий автомобіль, спогад про себе він залишив лише найпозитивніші. Зовсім недавно, переглядаючи бортовики машин, що мене зацікавили, наткнувся в одному з них на повідомлення про те, що машина вже продана. Чесно кажучи, засмутився. Щоб не повторюватися і зрозуміти, про що це, просто скопіюю тут свою відповідь цій людині: "Був у мене такий булік. Хороший для розуміння автомобіль, простий і надійний у всіх відносинах. У 90-ті був мені і другом, і годувальником. У 99-му пересадив свою жепу в однорічний Т4 2.5 TDI. Автомобіль теж дуже, і дуже гарний. Як на мене, на моделі Т4 VW намисто і закінчилися. Трудяга Т-3 продовжував сумно стояти у мене на подвір'ї. Привести його в належний порядок все не як не вистачало ні часу, ні грошей. Продав.
Після "з'їзлив" ще парочку Т5, які в душі нічого яскравого не залишили. Так "буйні", та швидкі, але, ВСЕ НЕ ТО! Пересел на японопром. Тривалий час все влаштовував. Одного чудового моменту мій друг, згадав молодість, зробив собі подарунок, купив Каравеллу Т-3 89-го року. Дав мені проїхати… Ну я і проїхав… ВСЕ! Мене "накрило на повну". До мене дійшло, як я скучив за всі ці роки саме за ЦИМ автомобілем. Втрата сну, на пів року… тільки цілеспрямований пошук. Здійснилося, я його ЗНАЙШОВ!
Тепер є у мене друг, Т-3 Сінхро, 91-го року народження. Вже сім місяців як весь вільний час і вільні гроші з радістю "тринькаю" на нього. Може здатися безглуздо, АЛЕ РАД, що дитя! Напевно тепер все стало на свої місця і чому я вирішив почати вести бортовик. Для початку пару слів про машину. Найголовніше! Практично всі вузли вимагають втручання, від дрібниці до капремонту, а то й повної заміни. Кажуть: "Хочеш розсмішити Бога, розкажи про свої плани", тому плани наперед не будую. А може просто немає звички їх оголошувати... сам поки не розібрався, чим керуюся.































































