Якщо зовсім точно, то це ВАЗ-21130-120-20 випуску кінця 2006 р. (14 грудня автомобіль заїхав на Україну), який я придбав 17.01.2007 р. «Тринашка» змінила стареньку 20-річну «вісімку», в якій я душі не чаяв, пестив, плекав і вилизував останні 10 років її життя в нашій родині, але... при заїзді на бордюр почав поскрипувати проріз задніх дверей, а моторчик пробіг 180 000. Загалом, так чи інакше, ніщо не вічне під Місяцем, і «вісімка» знайшла нового власника.
При виборі нової машини я перебрав масу варіантів – від Матізу до Логана, але перший не підходив мені з психологічних міркувань, а другий у півтора рази перевищував бюджет, на той момент я зупинився на цифрі «до 10 000 у.о.». Загалом, вибираючи між виробами АвтоВАЗу, я відкинув сиру і занадто дорогу «Калину», жахливу на вигляд «вагітну антилопу» десятого сімейства і зупинився на Самарі. Патріотичні «дев'ятки» виробництва запорізького заводу мене теж не надихали. Ну а серед Самар-2 вибір був очевидним – лише «купешка»!
І ось, 10 січня 2007 року я пригнав її з Ужгорода, попередньо «вибравши» свою «тринашку». Вибір зводився до того, чи потрібна мені машина кольору «сочі», але з опускними стеклами, що випадають, і обдертим при розвантаженні з автовоза переднім бампером, або влаштує нелюбимо кольорово-чорна без будь-яких зовнішніх дефектів. При побіжному огляді і обмацуванні виявилося, що все в нормі. На одометрі – нулі, точніше 12 кілометрів. Потім протягом першого року я планомірно втілював свої «тюнінгово-стайлінгові» мрії, до яких не дійшли руки на «вісімці»:
- цз з двосторонньою сигналізацією фантом
- важільні ЕСП
- тонування SP15
- "малий шкіряний пакет": оригінальне кермо 2114 у шкірі, заводський важіль у шкірі, шкіряні дверні ручки, шкіряна обробка гальма стоянки
- диски - спочатку R13 K&K "Ореол", які простояли пару тижнів. Потім поставив R14 ВСМПО "Фантазія" на шинах Debica Passio розмірності 185/65 R14.
- фарбування смужок по периметру кузова в чорний мат.
- "білі поворотники" (вже замінені на рідні помаранчеві)
- вставка під номер (зараз стоїть оригінальна дилерська бленда)
- задні ліхтарі ОСВАР (вже замінені на оригінальні)
- БК "Гамма" GF-215
- хромовані накладки на дверні ручки (для ліквідації личинок), які потім поступилися місцем хромованим ручкам «під природний хват» (вже замінені на звичайні)
- флок: внутрішні вставки під дверними ручками в салоні, накладки на передніх стійках
- аудіосистема: спочатку просто звук від вісімки - 2-компонентний фронт CDT Audio CA-60 в подіумах + два 8-дюймових саба GSI ULX-804 на підсилювачі Lanzar NEO 4x200 (фронт також повішений на зусилля). Потім допрацював фронт — штатні кросовери поміняли на ланзарівські, замість сидитишних пищалок по кутах панелі (пряма спрямованість) — пищалки Lanzar. Дверні панелі повністю шумоізольовані матами STP. Потім замінили саби — тепер це два 12-дюймові Boss в одному корпусі. Ланзар поступився місцем DLS CA-41. Звук став правильнішим, ланзар теплив. Щоправда, у деяких композиціях це мінус, а чи не плюс. Зважився – залишив. Спочатку не зрозумів, шкодую чи ні, потім звик. А потім у DLS здохли один канал і мені подарували розкішний Lanzar, який звучить ще красивіше колишнього. Без надмірної теплоти, але дуже душевно. І запас потужності божевільний.
- ще зроблено повну шумоізоляцію даху та додано 1-фарадний конденсатор Stinger.
- "проект диски": заводське штампування фарбоване у два кольори в стилі старих німецьких GTI - обід сріблястий металік (фарба Dupont Mitsubishi), маточина - темно-сірий антрацит (Peugeot).
- підвіска 1.0: Bilstein B4 спереду і Bilstein B2 ззаду. Встановлено розтяжку передніх чашок.
- підвіска 2.0: Cofap Magnetti Marelli спереду і СААЗ ззаду.
- підвіска 2.1: Cofap Magnetti Marelli спереду та Hola ззаду. Вдала та тому остання версія.
- підвіска 3.0: Sachs Touring спереду та Hola ззаду. Гарний варіант з точки зору керованості при достатньому рівні комфорту.
- підвіска 4.0: Cofap Magnetti Marelli спереду і Hola ззаду. Коло замкнулося — у 2019 році підвіска стала такою самою, як у 2009-му (підвіска 2.1). Парафія була. Тепер спереду стоять і диски, і колодки фірми FERODO.
Проблем з моєю «тринашкою» було небагато – позначається спокійний стиль їзди та невеликі пробіги, помножені на ретельний догляд. На початку трохи знизився рівень антифризу – інтуїтивно зрозумів, що справа в кришці розширювального бачка, а не в хомутах, як стверджували злі мови. Вгадав! У першому часі при гальмуванні лунав неприємний скрип гальмівних колодок. Від гріха подалі змінив рідні, що кришилися, на «фінвалівські» — стогони гальм практично зникли. На жаль, сам сальник виявився не винен – «потіло» в районі стику голівки та блоку… Виявилося, що при складанні двигун «недотягнули останнім моментом». Підтяжка болтів ситуацію виправила, але не радикально – сліди олії в зоні стику все ж таки з'являлися. Порадившись із тямущим мотористом, було прийнято «соломонове рішення» — головку демонтували, замінивши прокладку та болти «з науки». Допомогло! Неприємно, звичайно, розбирати новий двигун, але можна було й «забити» — знаю чимало прикладів, коли з подібною особливістю двигун 2111 їздив без проблем до ста тисяч кілометрів. Та й ця робота обійшлася мені навіть дешевше за вартість комплекту свічок запалювання для гарної іномарки.
В іншому ВАЗ-2113 не давав приводу для нарікань. Основні відмінності нової «тринадцятки» від старої «вісімки» - тиша і динамічність при хорошій економічності. Тягкий упорсковий двигун дозволяє їзду навіть у непрогрітому стані, що дуже не любила «старенька» з Солексом. На 120 км/год (а швидше їздити сенсу не бачу) у салоні набагато тихіше – багато в чому завдяки п'ятій передачі, а витрата палива становить 7,6 л/100 км. Особистий рекорд – 4,6 л на сотню трасою при швидкості 80 км/год, а в місті «тринадцята» в середньому витрачає 8,6 літра, що мене цілком влаштовує. Поїздки осінньою сльотою показали, що аеродинаміка у ВАЗ-2113 набагато краща, ніж у «грязнули» восьмої моделі – навіть у дощ заднє скло залишається практично чистим. Порадував і оновлений салон з регулюванням кермової колонки по висоті та комбінацією приладів VDO.
Пробіг станом на сьогодні становить лише трохи більше 70 тисяч, хоча їжджу щодня. Просто приблизно третина часу (і всі "дальняки") катаюся на батьківському «овочі» (логан-барабан), та й загалом відстані у 100-тисячному містечку невеликі. Особливих поломок не було, хоча є що згадати:
- Тричі (!) якісь худоби ламали правий передній повторювач повороту. + зламали дверну ручку під природний хват — напевно, намагалися відчинити.
- Про соплі на блоці вже писав.
- Кришилися гальмівні колодки, поміняв їх на першій тисячі.
- Про кришку бачка ОЖ теж згадав угорі.
- Сигналізатор недостатнього рівня гальма почав блимати іноді – замінив кришку, проблема зникла.
- Датчик фаз почав запалювати РЄ. Поміняв.
- Коректор фар упустив ліву фару в підлогу. Замінив.
- "Кутова" бошевська антена в мороз відвалилася від скла. Поміняв на більш примітивну пряму.
- Внаслідок невдалого експерименту спалили сигналку фантом. Замінили її на Ягуар.
- У 2016 році потекли обидва радіатори та "здох" термостат.
- У тому ж році довелося поміняти пальці дверних петель (просіли).
- Був поміняний діодний міст.
- У 2020-му стало різко забуксовано зчеплення. Як виявилося, через моторне масло, що потрапило на накладки веденого диска. Поставив Valeo.
- Відмовила контактна група замку запалення (літо 2020) і реле, що втягує (жовтень 2020 р.).
Мабуть, це все великі поломки за чотирнадцять років.








































































































