Вирішив показати своє перше кохання - легендарну "вісімку". Отже, це було:
- ВАЗ-2108, еспортний варіант
- Короткі крила
- Номер кузова - 0051797
- 1986 р.в.
- 180 000 км на момент продажу
Куплена батьком 8.06.1995 з пробігом 116 365 км, продана мною 12.01.2007 з пробігом 180 000 км у зв'язку з покупкою 2113. У 1995 р. на зміну ВАЗ-21013 нашій родині з'явилася «вісімка», причому з перших – з «коротким» крилом, коричнево-бежевим салоном і мотором об'ємом 1,3 л. До нас вона була пригнана з сусідньої Угорщини, куди, у свою чергу, потрапила з Голландії.
Спочатку на ній їздив батько, проте після отримання прав водія «зубилка» кольору "примула" перейшла в моє розпорядження. Перші роки експлуатації були традиційними для ентузіастів, які намагаються перетворити стару машину на нову - або, принаймні, щоб була не набагато гіршою. Гарний колись, але прокурений та затертий двоколірний салон оновили повністю, хоча процес зміни деталей розтягнувся на кілька років. Панель приладів, підлогу та накладки на стійках я міняв вже за свої гроші, відкладаючи в студентську перебування з нерегулярних гонорарів. Паралельно салону «перетрушувалась» і «техніка» — підвіска, гальма, електрообладнання… Коли машину купили, на одометрі красувалися 116 тисяч – якщо судити з зносу основних вузлів, схоже на правду. Зараз, через десять років, до них додалося лише 60 тисяч – їжджу я не щодня, та й, здебільшого, лише рідним Мукачовим.
За ці роки я намагався балувати її – привозив з московських відпусток різну «екзотику» на кшталт електросклопідйомників та цифрового тахометра. Згодом розжився дорогою музикою, шкіряним кермом, титановими накладками на порогах, зручними сидіннями від Ford Fiesta… При цьому намагався зовні зберегти максимально автентичний вигляд, приділяючи багато уваги стану ЛКП та чистоті підкапотного простору. На жаль, за ці роки вона кілька разів ламалася на дорозі - кілька разів рвалися патрубки системи охолодження, хандрив карбюратор, рвався трос зчеплення (а що вдієш, якщо троси старого зразка, що продаються, - рідкісна погань)... Але «на краватці» мене привезли в гараж всього одного разу, коли через патрубок радіатора, що лопнув, витік антифриз.
Волею обставин і внаслідок недостатнього водійського досвіду "вісімка" отримала кілька ударів долі – два білі «Фіати», сіра «дев'ятка»… Щоразу при аварії з вдячністю згадував конструкторів "короткокрилого" передка, які спроектували його саме так, що він із честю тримає навіть досить сильні удари (після ДТП із "дукато" вагою 2,5 тонни у мене лопнула опора двигуна, але бампер виявився цілим!).





















































