Вирішив показати своє перше кохання - легендарну "вісімку".
Отже, це було:
ВАЗ-2108 еспортний варіант, короткі крила, номер кузова - 0051797, 1986 р.В., 180 000 км на момент продажу. > Куплена батьком8.06.1995 з пробігом 116 365 км, продана мною 12.01.2007 з пробігом180 000 км у зв'язку з покупкою 2113.
в ЗР-online) У 1995 р. На зміну ВАЗ-21013 в 1995 р. Нашій родиніз'явилася «вісімка», причому з перших – з «коротким» крилом, коричнево-бежевим салоном і мотором об'ємом 1, 3 л. До нас вона булапригнана з сусідньої Угорщини, куди, у свою чергу, потрапила зГолландії. br />
Спочатку на ній їздив батько, проте після отримання прав водія«зубилка» кольору "примула" перейшла в моє розпорядження.
Перші роки експлуатації були традиційними для ентузіастів, якінамагаються перетворити стару машину на нову - або, принаймні, щоббула не набагато гіршою. Гарний колись, але прокурений та затертийдвоколірний салон салон оновили повністю, хоча процес зміни деталейрозтягнувся на кілька років. Панель приладів, підлогу та накладкина стійках я міняв вже за свої гроші, відкладаючи в студентськуперебування з нерегулярних гонорарів. Паралельно салону«перетрушувалась» і «техніка» — підвіска, гальма, електрообладнання… Коли машину купили, на одометрі красувалися 116тисяч – якщо судити з зносу основних вузлів, схоже на правду.Зараз, через десять років (стаття за 2005 р. — прим. Авт.), до нихдодалося лише 60 тисяч – їжджу я не щодня, та й, здебільшого, лишерідним Мукачовим.
За ці роки я намагався балувати її – привозив з московськихвідпусток різну «екзотику» на кшталт електросклопідйомників тацифрового тахометра. Згодом розжився дорогою музикою, шкірянимкермом, титановими накладками на порогах, зручними сидіннями відFord Fiesta… При цьому намагався зовні зберегти максимальноавтентичний вигляд, приділяючи багато уваги стану ЛКП та чистотіпідкапотного простору. На жаль, за ці роки вона кілька разівламалася на дорозі - кілька разів рвалися патрубки системиохолодження, хандрив карбюратор, рвався трос зчеплення (а що вдієш, якщо троси старого зразка, що продаються, - рідкісна погань) ...Але «на краватці» мене привезли в гараж всього одного разу, количерез патрубок радіатора, що лопнув, витік антифриз.
Волею обставин і внаслідок недостатнього водійського досвіду "вісімка" отримала кілька ударів долі – два білі «Фіати», сіра«дев'ятка»… Щоразу при аварії з вдячністю згадував конструкторів "короткокрилого" передка, які спроектували його саме так, що він ізчестю тримає навіть досить сильні удари (після ДТП із "дукато"вагою 2, 5 тонни у мене лопнула опора двигуна, але бампер виявивсяцілим! ).
< / Існує думка, що радянські машини робили набагато краще занинішні – наша «вісімка» його повністю підтверджує. Досі (через 20років! ) на машині стоять рідні стартер, генератор, коробка передач, кошик зчеплення… Двигун також не «точили», лише замінили на 120тисячі клапана, і зовсім недавно, на 170-й – поршневі кільця .Вміли ж робити!
Звичайно, я ставлюся до неї дбайливо, доглядаючи в міру сил івільного часу. А найбільше тішить, що за керованістю та стійкістюмоя «старенька» можна порівняти і з набагато дорожчими сучаснимиавтомобілями. Достатньо поїздивши на різних іномарках, я непочуваюся неповноцінним порівняно з власниками бюджетниходнокласників на кшталт «сенсу» або Daewoo Lanos. Звичайно, вліткухочеться кондиціонера, а взимку – повного приводу, але… Поки щодоводиться вирішувати квартирне питання, а «зубилка» ще поїздить.Тим більше, що я пам'ятаю всі її тріщини і подряпини… Та й кожноїзими я знову радію тому, як «вісімка» гребе по снігу, наскількигарна пічка і передбачувана керованість.
<
Іноді з'являється бажання поміняти звичну стареньку на нову«дев'ятку», отримавши нулі на одометрі та 100% ресурс. Тим більше, що господаря жовтої «вісімки» в нашому місті знають практично всі йіноді подібна популярність аж ніяк не на руку. Проте прикинувшимасштаб доробок, після яких нова «зубила» » за сумою споживчихякостей буде не гірше за стару, міняти шило на мило якось нехочеться. Тим більше, що перша машина – це як перше кохання таперша жінка…
" Звісно, я ставлюся до неї дбайливо, доглядаючи в міру сил івільного часу. А найбільше тішить, що за керованістю та стійкістюмоя «старенька» можна порівняти і з набагато дорожчими сучаснимиавтомобілями. Достатньо поїздивши на різних іномарках, я непочуваюся неповноцінним порівняно з власниками бюджетниходнокласників на кшталт «сенсу» або Daewoo Lanos. Звичайно, вліткухочеться кондиціонера, а взимку – повного приводу, але… Поки щодоводиться вирішувати квартирне питання, а «зубилка» ще поїздить.Тим більше, що я пам'ятаю всі її тріщини і подряпини… Та й кожноїзими я знову радію тому, як «вісімка» гребе по снігу, наскількигарна пічка і передбачувана керованість.
<
Іноді з'являється бажання поміняти звичну стареньку на нову«дев'ятку», отримавши нулі на одометрі та 100% ресурс. Тим більше, що господаря жовтої «вісімки» в нашому місті знають практично всі йіноді подібна популярність аж ніяк не на руку. Проте прикинувшимасштаб доробок, після яких нова «зубила» » за сумою споживчихякостей буде не гірше за стару, міняти шило на мило якось нехочеться. Тим більше, що перша машина – це як перше кохання таперша жінка…
" Звісно, я ставлюся до неї дбайливо, доглядаючи в міру сил івільного часу. А найбільше тішить, що за керованістю та стійкістюмоя «старенька» можна порівняти і з набагато дорожчими сучаснимиавтомобілями. Достатньо поїздивши на різних іномарках, я непочуваюся неповноцінним порівняно з власниками бюджетниходнокласників на кшталт «сенсу» або Daewoo Lanos. Звичайно, вліткухочеться кондиціонера, а взимку – повного приводу, але… Поки щодоводиться вирішувати квартирне питання, а «зубилка» ще поїздить.Тим більше, що я пам'ятаю всі її тріщини і подряпини… Та й кожноїзими я знову радію тому, як «вісімка» гребе по снігу, наскількигарна пічка і передбачувана керованість.
<
Іноді з'являється бажання поміняти звичну стареньку на нову«дев'ятку», отримавши нулі на одометрі та 100% ресурс. Тим більше, що господаря жовтої «вісімки» в нашому місті знають практично всі йіноді подібна популярність аж ніяк не на руку. Проте прикинувшимасштаб доробок, після яких нова «зубила» » за сумою споживчихякостей буде не гірше за стару, міняти шило на мило якось нехочеться. Тим більше, що перша машина – це як перше кохання таперша жінка…
