Ну що нового можна розповісти про жигулях? І тим більше прокласику… І вже тим більше про стокове класику… Мабуть, новогонічого, тому розповідати буду виключно суб'єктивне і напевно ненове . Отже, суб'єктивізм номер один — четвірка єдина моделькласичного сімейства, яка до цих пір заслуговує на певну увагу...Запитайте чому? .. Та все просто — тільки в неї можна напхати такукількість картоплі або будматеріалів, яку звичайний седан вміститьтільки якщо спилити йому дах А основний плюс жигулів якраз уможливості возити все підряд не замислюючись на тему "піпеєєць, зараз цим брусом шкіряний салон подряпаю, краще замовлюгазель".
Просто треба хоча б пару разів на рік приділити машині увагу, затягнути і відрегулювати все що потрібно і не скаржитися нарегламентні заміни. Що змінювалося і ремонтувалося розписав убортжурналі — вийшов не такий великий перелік, як можна було бочікувати від стереотипної класики з великим пробігом. Суб'єктивізмномер три — мені кайфово на ній їздити! Порівнювати в принципі є зчим більше 1000 км за 5 днів намотав на Fiat Panda 2009 року -шалена машина, на батьківському Hyundai Tucson теж чимало поїздив -приємна машина. Але млинець, у жигулях є душа! І є почуттяшвидкості — кожен набраний кілометр на годину ти бачиш неспідометром, а відчуваєш дупою. Не те що в нудному туксоні - їдеш140 і думаєш "зараз 80 чи 90? ". Загалом жигулі - той ще спорткар, принаймні адреналіну можна отримати не менше))))
Короче, у мене жигулі як жигулі, з'являтиметься щось цікаве -писатиму. А на цьому поки що все)
