Ну нарешті і я сюди дістався! Зараз, коли вже багато зроблено, хочу повернутися до витоків… отже, six years ago…
< Ось така типосятина з'явилася в нашій родині в 2008 р. Купилиїї моєму дідові, замість передчасно викраденої ВАЗівської шістки —більш невдалих машин, ніж та шістка, кольору дитячої несподіванки, я не зустрічав! Звісно, після тазу, фіат діду здавався суперкаром, особливо вразила електронна приладка.У мене на той час буладизельна (2.3), а потім, у 2009 році друга — бензинова, 2.0 сієрра, так що особисто мене фіат по першій не вразив. І ніколи всерйоз нерозглядав її як машину для себе. Перше велике знайомство з фіатомвідбулося у вересні 2009 року, сієрра стояла в гаражі на козлах, покірно приймаючи. І ось тут почалися мої здивування:за добу япроїхав на ній 1300 км — з Дніпра доСаки-Сімферополя-Ялти-Айпетрі-Джанки-Дніпра. На той момент машинабула у нас більше року, поміняли тільки олію та ремінь ГРМ БЕЗзаміни ролика. І Фіат мене приємно здивував! Без жодної проблемивитримавши всі мої знущання, всупереч стереотипній думці, що він, Фіат, мав розвалитися і вибухнути кілометрів за 50…
Усі наступні роки машка покірно возила діда на дачу-з-дачі 17 кмпо трасі, приймаючи дрібні кузовні ушкодження від гілок табайдужого відношення в цілому.
Настав 2013 рік. Діду 82, але він як і раніше хвацько вишиває нафіаті, хоча херово чує і бачить, і у вигляді величезної кількостікаенів і іспятих, в яких дід цілився щоразу ближче і ближче, насімейній раді було вирішено у діда машку вилучити під більш- меншпристойним приводом - мовляв мені вона знадобилася. Ось так, майжезнехотя, я став володарем італомашини... По першій думав — машинаїздити на роботу. Але не тут було! Залучило! І помчала! За 6 роківнакопичилося пристойно косяків по машині, в неї переважно тількизаливали бензин і більше нічого не робили. На даний момент, більшість косяків вирішено, почав займатися цяцьками - диски і тд ітп.
