Випробував нову трасу Дніпро — Запоріжжя після ремонту. Неймовірнихрозмірів:візуально на місці цих двох смуг поміститься чотири…Навіщо? машину, або як збивають дитину, що вискочила, вже роківп'ять маю залізне правило — не ставати на узбіччі.По дорозі черезкожен кілометр-два є поворот на малодіяльну доріжку до якогосьсела.Повернув, від'їхав метрів на 100 від завантаженої траси, відпочивай, гуляй, розминай ноги, що затекли за кілька годин...Знову ж — малої роздолля, бігай по полю, чи соняшники, чипшениця... Роздолля і безпека... І це говорить тато, який щойновалив трасою 170))))
Рекорд траси — 174… з гори… по спідометру, по GPSу значноменше.
Світанок у Кирилівці
Давно мені хотілося дістатися до промоїни Молочного лиману. Цьогороку нарешті відбулося.
Охорона, чи вояки — так і не зрозумів…
Серйозні дядьки… Злі…
Сама промоїна, вірніше її повна відсутність - це величезна біда длярегіону. У лиман на нерест заходить риба, і з середини літа малечапочинає виходити у відкрите море. А промоїну замулило штормами. Тамстоїть якась техніка, екскаватор іржавий весь… але ніхто нічого неробить, хоча бабки пиляються чималі. Підозрюю, чималий внесок узабивання на проблему розчищення промоїни роблять власники турбаз, які за останні 10-12 років ростуть як гриби після дощу якраз намісці лиману, і якщо вода повернеться, бази виявляться підтоплені.Сам лиман пристойних розмірів 8*30 км, на його берегах раніше булобагато дитячих таборів, баз відпочинку. Зараз майже всепохерено…
Невелика фотосесія на березі.
Море напередодні шторму…Колір неба, а особливо води камеракитайського смартфона не в змозі передати . Вода ще прозора, алепішла хвиля. Завтра в море буде не зайти — жарти жартами, а в цейшторм потонуло людина 5.
Саме таким мені запам'яталося море, коли я його побачив уперше вбільш-менш дорослому віці 94 року.
А це вже перекур вдруге, трохи більше місяця через.Соняшник на полівже не такий фотогенічний))) На зворотному шляху вирішили заїхатина узбережжя Молочного лиману, в районі дитячих таборів уРадіонівці. Там пройшли мої всі дитячі літні вилазки до моря...Або, правильніше сказати до солоної води, бо море це не було. Протемісце чудове, повітря шикарне:там і сосновий ліс, і степові трави, і морський бриз. Нині там депресняк. Вода відійшла досить далеко, пляжні кабінки для перевдягання та навіси виглядають безглуздо задвісті, якщо не більше метрів від води. Проте деякі табори щеживі:Свіжа фарба на воротах, пластикові склопакети, басейн натериторії замість живого пляжу.
Під цими маслинами ми жили в наметах на початку 90х
<
Зліва видніється смуга оголеного черепашкового дна. А колись мималими там хлюпалися… Ну а типосятина, як завжди молодець. Достойноперенесла всі тяготи та поневіряння. Ах да! Були в аквапарку, машина з 11 до 19 на стоянці, як виявилося, не сумувала — розважавмафон, що працює на мінімальній гучності... А до мафона ще підсилокпро чотири канали підключений... Загалом, штовхали. Але нічого, півгодини попрацювавши, зарядився акумулятор і доїхав додому безпригод.
Коментарі2
Диски прикольні!
Так, п'ять років уже катаюся і не набридли.