Доброго часу доби всім учасникам спільноти.
Нарешті і я вирішив завести сторінку для свого москвич 2140. Невелика історія про авто даної марки в моїй сім'ї. Одного разу, у 1970 році, мій дід пішов у магазин. На здачу йому продавщиця запропонувала купити лотерейний квиток за 50 копійок. Дід довго не хотів купувати, але вона його все ж таки вмовила. Дід не отримав водокачку, але отримав новенький москвич 412, до речі, другий легковий автомобіль у селі, у начальника колгоспу був 408.
Мій батько отримав у 1972 році права і відтоді їздив на ньому до 1986 року, накатавши десь 450 тис. км. У 1986 році в нашій родині з'явився москвич 2140 жовтого кольору, перший 412 батько продав. За 4 роки батько наїздив 160 000 км і вирішив у 1990 році його продати, поклавши гроші на ощадну книжку. До речі, 2140 він продав дорожче, ніж купив. Через продаж москвича мама образилася на батька, адже машина була дуже гарна. У 1990 році мій батько взяв із собою діда-ветерана ВВВ і поїхав купувати ще одного нового москвича 412 салатового кольору. 412 москвича батько нещадно експлуатував, заправляв його всім, що горить, наїздивши десь 280 тис. км.
Загалом мій батько наїздив на москвичах з 1970 по 2002 рік 890 тис. км. За словами батька, жодного разу на москвичі його не буксирували, москвич завжди довозив до дому. Одного разу, коли батько купив 2140 і проїхав десь 4000 км, його сусід по гаражах постійно пропонував поїхати "на ралі" з його тоді крутою тачкою 2107. Коли сусід батька остаточно задовбав, батько погодився. Ставка була пляшка коньяку. Звичайно, 2140 переміг 2107 на два корпуси. Водій 2107 невміння правильно розганяти машину списав на те, що в батиному москвичі форсований двигун, але двигун був звичайний.
У 2002 році в нашій сім'ї з'явилася в хорошому стані і дійсно класно забарвлена 21011 року. Москвич практично не експлуатувався. У 2011 році, здавши на права, я захотів їздити на ньому, але батько не захотів, щоб я їздив на москвичах, і віддав мені ВАЗ 21011, а сам купив 2106, продавши 412 москвича. Я вчився їздити на 21011. І почалося: через 1.5 тис. км у мене на невеликій ямці і невеликій швидкості щось стукнуло, і кермо трохи провернулось. Через 100 км я дізнався, що це з одного боку відірвало балку з лонжеронів. Через 16000 км вирвало амортизатора, а потім ще через 1.5 тис. км на мосту вирвало нижню кульову. Всі ці поломки я усунув самостійно, особливо цікаво було міняти взимку кульову на мосту вночі. Хоча на цій машині я забирав свою дружину та дочку з пологового будинку, їздив до Дніпропетровська захищати дисертацію, а також постійно протягом 7 місяців по кілька разів до Луганська та назад (150 км). Але після всіх цих поломок я зрозумів, що класика хороша машина, але для хороших доріг, яких у нас немає, і невеликих відстаней, тому що дуже погана посадка в класиці.
Я вирішив собі для роботи купити москвич, а для поїздок містом після ремонту хотів використати 21011. Купив у знайомого М2140 1983 року. Перше, що вразило: у цій машині все працювало з електрики. За перший тиждень я наїздив 1200 км. І ось одного разу на Луганщині, коли мені вночі потрібно було забирати своїх робітників, біля переїзду в моєму москвичі зникла вся електрика. Я був у повному ступорі, бо не міг знайти причини. Цього вечора я зробив багато помилок: не викликав ні евакуатор, ні таксі і залишив машину біля переїзду. І щось уночі мені було ніяково, сну не було. Вранці я пішов до свого М2140 і побачив, що в той же бік їхав евакуатор, а потім назад із моїм москвичем із розбитим склом та погнутим капотом. Добре, що до мене під'їхав мій колега, і ми на його запорожці наздоганяли евакуатор. Далі я їхав із евакуаторниками до міліції визволяти свого М2140. У міліції, давши необхідні свідчення, я забрав свого М2140, не залишивши жодної копійки, тільки пояснив ситуацію. Міліція поводилася дуже ввічливо і з розумінням поставилася до моєї проблеми, за що я їм дуже вдячний. Мені погнули капот, розбили скло водія, вкрали кришку радіатора і масло заливної горловини, деякі інструменти. Акумулятора я забрав із собою, тому ці створіння не змогли завести мого М2140. Москвича забрав на краватці, з міліції я привіз його до будинку відрядження. І вранці на нашому українському форумі з москвичів я знайшов тему про амперметр. Вирішив цю проблему, замінив скло, купив кришки на розбиранні, до речі, один із власників розбирання був евакуаторник, хороша людина, він мені тоді дуже допоміг.
Далі у мене почалися постріли то в карбюратор, то в глушник, хоча я сам на своїй 21011 виставляв запалювання, я не наздогнав, що то був трамблер, стріляло так, що розірвало резонатор. Всі ці проблеми були вирішені самостійно. На москвичі наїздив 8000 км. Витривала (при правильній установці нормальних запчастин), економічна (якщо запчастини брати на розбиранні та їздити на газу) машина. Але всі ці переваги у москвича з'являються, коли ви «трохи автомеханік». Необхідні навички «трохи автомеханіка» для нормальної експлуатації москвича: розбиратися у запаленні, вміти діагностувати несправності системи запалення, розрізняти несправності системи запалювання та подачі палива, за звуком визначати стан кульових, відрізняти звук клацання кульових, стуку в кермовому редукторі, вміти знаходити нормального розвальника, визначати стан запчастин на розбиранні, знати, які деталі краще купити новими, а які взяти на розбиранні, і вміти знаходити нормального автослюсаря, якщо немає гаража з ямою. На сьогоднішній день москвич — наша сімейна машина.
Так, начебто нічого не забув, дякую, що дочитали!


















































