А ось мій Буцефал! Трофейний! Мені Саддам Хусейн подарував на ювілей. Як я визначаю, де я знаходжусь? За приладами. О, чорт, знову корову збив. Бардак влаштували — ходять абияк! А звідки тут корови? З боку Смоленська йдуть, там лісові пожежі. А ще кабани, лосі. О, а ось тут робітниці панчішної фабрики міліціонера зґвалтували, ахахахаха!
Загалом, на мене звалився Джип Черокі 1989 року, оснащений рядним нижньорозподільним компонуванням шестигіршковим мотором об'ємом 4 літри, потужністю 180 коней і моментом 300 з копійками ньютон-метрів вже при 2500 оборотах колінчастого валу. Це був час, коли старий добрий двигун робили з чавуну, а не з силуміну з нікасиловим пилком, кузова теж із заліза, а не з харчової фольги, як це заведено зараз. Наділяли автомобілі душею. Щоб вже зовсім за класикою — коробка автоматична, роздатка 242я. У планах вивчити болячки літнього індіанця, підлікувати його, і айда розділяти з ним радість подорожей, запах гарячого асфальту, вітри в обличчя, снігу перевалів, пил степів, море, що відбивається в краплі олії на масляному щупі, і ось це все.
Буду радий ділитися інфою і отримувати інфу буду радий не менше.




















































