в дорогу!
Почався цей режим прямо з Батумі, в який ми прибули ввечері, анаступного дня, побродивши годин до 4х містом і набережною, прицьому не викупавшись у морі (нас їм не здивуєш), марно облазившибудівельний ринок у пошуках балона для туристичного пальника, знялися та поїхали на північ у Сванеті.
Чіткої мети, де зупинитися на ночівлю, у нас не було, як і не булоуявлення, наскільки повільно в такій подорожі долаєш невеликізагалом відстані через постійні зупинки на пару кадрів або напредмет дослідження об'єктів чи околиць, які нас зацікавили, і цеще не почалися гори! повільно і ліниво, ми проїхали Поті (при цьомуоб'їхавши його краєм), потім Зугдіді, і дорога потихеньку пішлавгору, а справа пішла надвечір. Ми затарилися в місцевому магазиніякоюсь їжею, з Батумі у нас була пляшка Твіші, і ми намірилисядістатися з усім цим скарбом до греблі Інгурської ГЕС, де заінформацією від мого товариша був готель, в якому можна булозаночувати, і при цьому з вікна бачити греблю. Спочатку мипланували дістатися до греблі ще при світлі дня, що минув, насолодитися її видами і рухати далі, але духи-покровителімандрівників розпорядилися інакше, і коли ми виїхали з Джварі, почало темніти, та ще дорога почала петляти зовсім вже погірському, і в наступаючих сутінках ми мало не проскочили цюграндіозну споруду. Якби не стояв на непомітному повороті пікап зпомаранчевими мигалками, схожий на техніку, і мужики, що палятьпоруч, ми б цей поворот проїхали, напевно. Повернули, і через стометрів уперлися в тупичок над урвищем, і з цього тупичка всутінках, що швидко згущуються, нам з'явилася гребля у всій своїйкрасі. У темряві особливо не насолодишся цим чудовим видовищем, тай фотографій не зробиш, тому було прийнято рішення шукативищезгаданий готель і залишатися до ранку. Мужики на повороті нампідказали, як її знайти, для цього довелося повертатися по трасікілька кілометрів тому, перетинати міст через Інгурі, і потім щедовго петляти, перш ніж ми потрапили в селище зі смішною назвоюПоцхо Ецері, де був цей самий готель. До цього моменту вже булозовсім темно, в горах темрява настає різко, ніби світло вимкнули —наче хвилину тому ще сонце, що заходило, золотило вершини, а тутхуяк — і вже вихоплюєш хріновим рідним чирківським світлом зтемряви шматок дороги і паришся, як би в цій темряві не навернутисяз якогось обриву. Готель виявився чим щось на зразок машини часу —таке враження, що потрапили на три десятки років тому. Паркет, довгі доріжки у коридорах, у номері на столі на розносі графин зводою та кілька склянок, коричневий кахель у душовій, під стелеюлампа у скляній матовій кулі, коротше – бек ін СРСР. Але буввай-фай, пароль від якого бабуся на рецепції дзвонила в когосьз'ясовувати (ми були чи не єдиними постояльцями, як я зрозумів).Бабуля запитала нас, на який бік ми хочемо номер — з видом нагреблю або на долину Інгурі — і, звичайно ж, ми вибрали греблю)
вигляд з балкону
А вранці ми попрощалися з бабусею, віддали ключі й поїхали далі, повернувши на оглядовий майданчик. Уперлися в шлагбаум, дечергували чуваки — чи то охорона греблі, чи то менти, один із якихзапропонував нам залишити машину біля шлагбауму і далі пройтисьпішки.
готель на задньому плані
долина Інгурі, Десь км через 10 від цього місця вона впадає вЧорне море
міст, який ми переїжджали в темряві, щоб дістатися до селища піддамбою Для довідки, кому цікаво, але ліньки гуглити :гребляІнгурської ГЕС на 6-му місці за висотою у світі, і на 2-му — уколишньому СРСР (перша — Нурекська ГЕС у Таджикистані), конструкціягравітаційно-аркова (як на Саяно-Шушенській ГЕС), висота 271, 5метрів. ГЕС є напірно-дериваційною, тобто. Машзал знаходиться непід самою дамбою, а на відстані 15 км від неї, на територіїАбхазії, а вода на турбіни надходить по підземному тунелю напірногодіаметром 10 метрів. "інгурська ГЕС знаходиться на території, щовходить до зони грузино-абхазького конфлікту, а тому, до йоговирішення, можливості використання потужностей обмежені. СпорудиГЕС знаходяться як на території Грузії (греблі, водоприймач ічастина тунелю), так і Абхазії (частина тунелю та будівля ГЕС), крім того, до складу Інгурського гідроенергетичного комплексу, крімвласне Інгурської ГЕС, також входять чотири перепадні ГЕС на річціЕрісткалі (гЕС-I, -II, -III і -IV), знаходяться на територіїАбхазії, тому для повноцінної експлуатації енергокомплексунеобхідна співпраця двох сторін. У 1992 році між грузинською таабхазькою сторонами було досягнуто домовленості про розподілвироблення електроенергії з Інгурською ГЕС у пропорції 60 % (грузія) на 40 % (республіка Абхазія)."
< Говорять, коли в 70х роках будували греблю, місцеві жителіпостійно підпилювали на будівництві все, що могло стати в нагоді вгосподарстві, через що на будівництво було витрачено коштів упівтора разу більше запланованих, але тодішній міністр енергетикиПетро Степанович Непорожній домігся списання цих коштів, аргументуючи це тим, що місцевим жителям довелося туго під часвимушеного переселення під час затоплення ущелини водосховища., Адля грузинів залишати родові села з кістками предків у рідній земліособливо тяжко — тому їх зрозуміти можна. Може, це і байка, алезвучить красиво як для тих благодатних загалом часів.
селище Поцхо Ецері та службовий серпантинчик
звідси можна розглянути готель
адмінбудівлю, яка була видна з балкона готелю праворуч відгреблі
Інгурське водосховище
з найчистішою смачною прісною водою в гірських районах Грузіїпроблем немає — запас питної води буде зайвим :)
Ну а ми найкрасивішою дорогою вздовж Інгурського водосховища, апотім і просто вздовж річки Інгурі поїхали далі, в Местію — так бимовити, столицю Сванеті)
дорога в Местію
Інгурі
жип
> як говорять в Україні, далі буде)
Коментарі1
клас! хочу в Грузію через Туреччину махнути, але поки що часу немає на такий довгий похід ;)