Народ! Соррі, що цей запис буде не про мій чирок, але зате цейзапис про те, як я закохався в джип черокі, і як він зрештою у менез'явився)< А все почалося з того, що ми з моєї скво після 10років спільного життя вирішили раптом зробити запис про своїсімейні стосунки в спеціальну книжку в загсі. Заведено)
А після подібних актів, ясна річ, слід що? вона у нас ізБатумі.
Треба сказати, ще до поїздки я визначився з форматом подорожі —оренда чогось позашляхового, бо висловлювання Стругацьких про те, що де асфальт — немає нічого цікавого, а де цікаво — там немаєасфальту, в горах Кавказу набуває особливого сенсу (правда, вГрузії цікаво скрізь)
Через інет я нарив кілька прокатних контор, довго переглядав їхасортимент, позіхав, намагаючись знайти між ікстрейлами татуарегами щось побрутальніше, змирився вже було з тим, що візьмуякогось нитка паджеро-спорту, як раптом побачив його. І чомусь нісекунди не думав)
Зв'язався з хлопцями з контори, забронював його на певний день, іпісля прильоту до Батумі на стоянці аеропорту він на нас ужечекав.
Жип виявився в комплектації ліміт 2000 року випуску, доситьдоглянутий і непогано обслужений (порівняно з Реніксом 89 року, який згодом дістався мені))) Попереду на нас чекав галоп по Грузії, а поки - трохи Батумі, про якого можна сказати наступне:набережна, і кілька найближчих кварталів від неї схожі на якусь Іспанію, аякщо заглибитися від моря трохи всередину - то там плавнопочинається наша рідна одеська Молдаванка :)
<
Мені сподобалося, що вже
Коментарі3
Гарний чирок!
чирок-то хороший, але гори в тисячу разів красивіше))
Красивее гір немає нічого! Сам знаю не з чуток)