Це моя друга машина. Першою була ГАЗ М20 Перемога, пробула умене кілька років. За весь час виїхав на ній кілька разів всього.Вимагала капітального ремонту, але на це не було часу. Так і продавїї… Потім шкодував звичайно, але…
І через минулі роки мені підвернулася Моя Мурена!
Справа була в 2010. Якось ми з шефом загнали Пікапчик на СТО, іПроїжджаючи по стоянці, шеф махнув рукою в право зі словами ЦЕ ТЕЖМОЯ.Я повертаю голову в право, спостерігаю бетонний паркан, зарості, і в чагарниках стоїть ВОНА.Така бідна і ніби забута.Виходимо з машини і я давай бігом ЇЇ розглядати.Видовище не охтизвичайно було.
Запитав рік, ще щось, і чи не продає. Було.Я просто знав що, меніпотрібно ТЕРМІНОВО заробити ці гроші.
З того дня я почав їздити до неї на побачення. > Дето черезмісяць у мене була потрібна сума (що накопичив+заробив+щось щопродав), і з радістю оголосив щефу, що готовий забрати машинку. Учерговий вихідний, найнявши тентовану ГАЗель, ми приїхали за НЕЙ.Покликавши мужиків зі СТО, дошками, а швидше за все на руках (цебільше схоже на істину) ми засунули її в будку. Далі обмін фантиківна папірці з номерами і ми поїхали додому.
Будинки обдзвонили друзів, і знову вправу Майже на руках)))
Ну і пощастило поїхало:
> Разборка до голого кузова майже, витяжка кузова, замінакузовних деталей, виготовлення, фарбування, антикор ...
Ну а далі постійні походи в автомагазин. Багато що постраждало приДТП, що прийшло в непридатність за час простою під небом, що вкралидоброзичливці при тому ж простому…
Просто хотілося зробити машинку під себе. І в кінцевому результатіщо хотів то я і отримав.
Процесу відновлення в бортовику майже немає, тому що фоток мало, тай у ДРАЙВІ ми тоді ще не були зареєстровані.
От запису з БЖ з фотками ЇЇ стану www.drive2.ru/l/2604768/
www.drive2.ru/l/2801370/
У вільні від роботи дні займався машинкою. Сил і часу у меневідібрала пристойно поки стала на свої ноги.
ВОНА для мене як перше кохання. Коли побачивши ЇЇ вперше відчуваєшяк усередині щось йокає.
І тепер розумію що нізащо з нею не зростаюсь! Вона частинамене.
