Перший "досвід спілкування" був з чорною Е36 купе в М-пакеті зчорним шкіряним салоном, коли мені було 9 років Це була машинаблизького друга мого дядька, коли я її побачив уперше живою — язрозумів, що все, що я бачив до цього — зовсім не те… ця машинабула й спортивною та елегантною одночасно, ця машина була простоідеальною. Найбільше тоді сподобалися довгі двері без віконнихрамок, - такого тоді я ще не бачив :) Взагалі це була мрія, причомуз того часу пройшло багато часу і було випущено багато різнихавтомобілів різних виробників - більш сучасних і більш, скажімотак, "яскравих" ", але моя увага зупинялася тільки на нових BMW:)
І ось нарешті настав час, коли я "дозрів" на покупкуавтомобіля…
Завжди подобалася Е39, але тоді вона була для мене не досягається, тому шукалася стара мрія - Е36 купе + від Е39 відштовхувала думкапро те, що я ще молодий і потрібно не прогавити час покататися накупе, мовляв на 5-ці ще встигну, але тут раптом "оПА! " і Е39 сталадосягаєма :)
Отже наприкінці 2007 року я почав активно займатися пошуком Е39, природно подобався рестайл, але обмежений бюджет не дозволяв. Зновуж таки хотілося шкіру, ксенон, ТБ, хотілося хоча б чорну, анайбільше подобалися кольори мокрого асфальту. Але траплялися, тозелені, то сріблясті, то шкіра, як на старій дублянці, взагаліпереглянув багато варіантів, але за ті гроші, які я мав, того, щохотів так і не знайшов - зупинився на темно-зеленій із зеленимсалоном і світло -зеленими шкіряними сидіннями вже хотів везти їїна СТО, але тут щось не вийшло і зустріч перенесли наступного дня.Вдома я знову заліз в інтернет, як то кажуть "як востаннє" і тут натобі - свіжа оголошення:мокрий асфальт, 33 диски (мені вони дужеподобаються), сірий шкіряний салон, дерев'яне оздоблення, рестайлінгова оптика і ціна підходить! />
Йоканийбабай - я так подумав у перші секунди :) Насправді думатитут не було чого ... Цього ж дня ввечері я побачив машину інаступного дня домовився про діагностику на СТО "автолікар", депрацювали мої добрі знайомі. Думками я вже був власником саме цієї5-ки, але вердикт моїх механіків був категоричним: "не брати, машина- труп":(
Далі не описуватиму мого морального стану і те, з яким настроєм яїхав додому… я розумів, що зима, Новий рік та покупка машинивідкладеться на невизначений термін… Переглядаючи оголошення яшукав авто схоже на останній варіант, але нічого такого не було, увсіх мною обраних варіантах були якісь речі, які мені не подобалисяпершу ж хвилину і в мене відразу ж відпадало бажання їхати на СТО.Урезультаті в кінці зими я натрапив на хлопців, які ганяють машини іпродавали якраз пару пригнаних, серед яких була чорна Е39. Я здругом поїхав на перегляд, скажу відверто, це був не зовсім тойваріант на який я розраховував:сірий велюровий салон без підігріву, касетна магнітола без ченджера, галоген, звичайне кермо без кнопки, 15-е диски, хром, а найголовніше М52В20. Але зате мене вразив станцього авто, вона була, як цукерка, — на багато доглянутих 39-х, якія дивився до цього. Вона була просто чистюля і мене це зачепило:)
Наступного дня я був на "автолікарі". На цей раз менісказали: "саша, ну так це вже зовсім інша справа :)" - це булоключовим аргументом і було прийнято рішення - брати. Не описуватимудовгу тяганину з оформленням документів, підсумок такий, що напочатку весни 2008 року я став щасливим володарем тридцять дев'ятоїп'ятірки. На сьогоднішній день машина не дуже схожа на ту, якою яїї купував, про це далі писатиму БЖ
