Пластмаски

Окрилений щастям володіння новим салоном, я мобілізував усі своїсили і направив їх на пошуки чорної торпеди, килима та всіх іншихпластмасок, результат не змусив довго чекати — один із моїх добрихзнайомих буквально через тиждень передзвонив і сказав, що в нього євсе, що мені потрібно, незважаючи на те, що я був на лікарняному зтемпературою 38 і закладеним носом, природно я приїхав і всю цюсправу камбузом купив, ось тільки відразу все в машину не влізло, тому довелося задню частину килима і деякі "пластмаски" забиратинаступного дня.Наступного дня я поїхав на розбирання, "впхнувневпихуемое" у свою машину, ледве зачинив задні двері і думаю:заїдуі заберу своє кохання з роботи, якраз сніг такий мокрий ставвалити, тим більше ми завжди на роботу і з роботи їздимо разом, думаю:все одно вже з будинку вийшов, гірше мені вже не станеточно.Взагалі їдемо вже додому, пробка - година-пік, ледветягнемося, я хвалюся обновками, що лежать на задньому сидінні інатякаю мовляв який я молодець, що незважаючи на застуду заїхав занею на роботу, по ходу природно вислуховую, що я зовсім не молодецьі, що в моєму стані люди сидять вдома і п'ють гарячий чай і, щомовляв хрін би я заїхав якби на розбирання не треба було їхати:)
Тут якраз уже пробка починає трошки розсмоктуватися і їхатипочинаємо веселіше, стоячи посеред перехрестя, я потихеньку висовуюморду з-за буса, що стоїть праворуч, і тут ОП-ЛЯ! – ковзним удароммене карає Лансер Х, усі мля, приїхали, друга ДТП за цю зиму:(
Дві години під мокрим снігом — я в ауті, температура, ніс, горло, ноги мокрі, ми з водієм Лансера міняємо йому колесо і п'ємо чай зМакДональдса, кохання сидить Мовча в машині (це радує :)). Щегодина фізкультури та мій акумулятор на аварійці сів, добрийтаксист під патронатом інспектора ДАІ негайно мене прикурює, яприкручую шматки "морди" дротом, роз'їжджаємось. . .