Субару Форестер 2.0 механіка з нижчою, якщо чесно про Субару язбирав інформацію років зо два і дивився я у бік Форіка sh і більшена турбового і один раз у зацікавив простий 2.0 те ж із знижкою, Потім я марив Аутбеком з ez30, багато читав, радився і щосьпередумав, і був час коли спокою мені не давала Tribeca, з одногобоку подобалося панель, місткість і також не подобалося вага, коробка і об'ємність і в якийсь момент я взагалі вирішив забути проСубару і почав цікавитися Форд Мондео після 10 року в кузовіуніверсал і мені пригнали таку машину і я місяць чекав поки їїрозмитне, але в останній момент я не знайшов спільної мови зпродавцем і мене різко переклинило і я в той же вечір відкрив автопродаж та потрапляю на Форіка, я не знаю що мною рухало, але ядочекався коли він приїде з іншого міста на діагностику та я бачивщо він не доглянутий у салоні та купа дрібниць, але загалом машинажива була, мене бентежило багато, але я в якийсь момент зрозумівщо треба йти за мрією, і один рідний мені чоловічок, сказав мені-яне бачу тебе на іншій машині, ти ж Аскольд і в тебе має бути Субаруі я його переписав і потім помчало, почалося шоу під назвою-ну щоти хотів це
ж СУБАРУ!
Це саме та розповідь і ті чутки, які на 100% відчую Я…
…
< br> -Машина у тебе що треба! - сказала Юкі ні з того, ні зцього. — Як називається? — «Субару», — відповів я. — Стара уживана«субару». Напевно, ти перша, кому спало на думку її похвалити… — Незнаю, але коли в ній їдеш, вона випромінює якесь… дружелюбність. —Це через те, що я її люблю, і вона це відчуває. — І випромінюєдружелюбність? — Відповідне кохання, — уточнив я. — Як це? - незрозуміла Юки. - Я і моя машина постійно один одного виручаємо. Іпри цьому заповнюємо одне і те ж простір. Я люблю свою машину.Простір наповнюється моїм почуттям. Моє почуття передається їй.Мені стає добре. Їй теж стає добре. - Хіба механізму може бутидобре? - Ну, звичайно! - кивнув я. — Чому сам не знаю. Алемеханізми теж мають свої настрої. Іноді їм добре, а іноді так, щохоч взагалі з ними не зв'язуйся. Логічно, мабуть, це не поясню. Алез досвіду знаю:це справді так. — То що ж, ти її любиш просто яклюдину? — спитала Юкі.
Я похитав головою.— Ні. Любов до машини зовсім по-іншому. Адже змашиною як? Одного разу збігся з нею вдало — і якийсь час вашістосунки вже не змінюються. А люди не так. Люди, щоб і далізбігатися, постійно підлаштовуються один під одного в дрібницях, їхпочуття змінюються постійно. Вічно в них щось рухається чизупиняється, росте чи зникає,
сперечається, ображається... У більшості випадків мізками цеконтролювати неможливо. Зовсім не так, як із «субару». (с) ХарукіМуракамі, «Денс, денс, денс»
