Ну що, настав і мій час приєднатися до рядів автомобілістів! А якщо бути точніше, до братів пивоводів! Перед новим роком у мене трапилася радісна подія — я став батьком! Ця обставина ще більше підштовхнула мене до купівлі авто, адже їздити до бабусь і дідусів на маршрутках зовсім не варіант: в один бік 40 км, а в інший — всі 120!
Маючи невелику суму, я міг сподіватися тільки на убогий ВАЗ 70-х, 80-х років, але зовсім не хотілося звертатися до вітчизняного автопрому. Трохи підсобивши, благо теща з тестем допомогли, вже можна було розглядати щось зі стареньких іномарок. У мене до машини було кілька критеріїв: невелика, маленька витрата, хетчбек і симпатичний зовнішній вигляд.
Після пари тижнів дзвонить родич і говорить, що є пару варіантів: Астра Ф і Пежо 306. Я почав судомно курити форуми з приводу косяків тих моделей і зрозумів, що чим більше я починаю влазити в нюанси, тим більше розумію, що хороша машина — це нова. Але на нову в найближчу п'ятирічку грошей немає і не буде, а машина потрібна зараз. Коротше, подумавши, я сказав дядькові, що я повний профан в авто, нехай вибір буде за вами!
Варіанти цих авто в Києві я в Дніпрі, поки я виряджався, ці авто пішли, але тут з'явився ще один варіант за прийнятну суму — і знову це Пежо 306! Франція — пряма моя кармічна країна! Він дзвонить, говорить, що це нормальний варіант, я навіть не бачачи фото, кажу: «Беремо!» Авантюрист та й годі, ну а що робити!
Гаразд, ближче до теми. Час Ч! Мчимо поїздом до Києва, зустрічаємося з господарем, побіжний огляд, їдемо переоформляти! І ось він, довгоочікуваний техпаспорт і номери, і довгий шлях додому. Дорогою додому пару разів зупинялися: то поїсти, то в магазин зайти. Сідаючи в машину, заводячи її, була повна тиша, а через кілька секунд вона заводилася, і ми мчали далі, грішачи на хитру сигналізацію, про яку розповідав колишній господар… Але це буде інша історія.
Приїхали додому, поставили машину в гараж і міцно так повечеряли з соліннями, грибочками та рештою. Далі історія буде…































