Машину брав у лютому 2008-го. До цього, справа мала тільки змотоциклами. Усміхнулося щастя, і ми з кумом поїхали до Одеси наяму (авторинок). На запитання, що я хочу, я відповів - щосьмаленьке, і з маленькою витратою (щодо відмови від совпрому, меневмовили ще вдома). Заглянувши в гаманець і подивившись на ціни, намалювався ще один критерій у виборі - за дорученням.Поблукаючи поямі, ми зупинилися (а точніше, кум, у нього до речі теж Блюбиктільки 83-го року) біля величезного за моїми міркамимонстра.Придивившись, порадившись, поторгувавшись, ми винесли йомувердикт - наш.Так я став черговим власником дизелька на ім'я NissanBluebird. Що було за чотири роки володіння ним, і про що щемріється, не в казці сказати, не пером описати. А загалом я неюзадоволений справді надійною машиною. Все що в ній ламалося, так цевід старості. Цього року їй… тільки 25.
