Майже що джип... яке, горе...

Їду, з міста, в багажнику сто кілограмів картоплі, і якраз у томусамому місці, з якого я почав знімати відео, викладене впопередньому записі «БЖ», тільки на підйом, чую якийсь незрозумілийудар з боку лівої задньої стійки і не зрозумілі звуки схожі наскрегіт.Я спочатку подумав, що це якийсь дріт там зачепився, ну аудар в принципі прогнозований, хоча там йде більш-менш плавнийперехід по дотичній, з узбіччя на асфальт, з підйомом сантиметрів уп'ять, але не з такою ямою як посередині дороги, через яку, яккажуть, видно Нігерію. Загалом, простяг я тихесенько вище, ізнайшовши зручне місце, звернув на узбіччя... Вийшовши з машини, яжахнувся... Заднє ліве колесо, стояло в розкорячку, як у "тАТРИ", тільки під іншим кутом... Зазирнувши під арку, констатую факти...трапилося, але шток картриджа, прихований під пильовиком нез'єднаний з верхньою опорою, і стійка нахилена всередину.Тількиподумавши, вирішую продовжити тихим ходом рух додому, благозалишилося кілометрів п'ять. Низ стійки, надійно пов'язанийпоздовжньою та поперечними тягами, а верх просто нахиливсяусередину. Нова пружина нормально тримає вагу, і практично непросіла. Загалом, тихим сапом, десь за годину я доїхав до дому.Проїжджаючи через сусіднє село, попереду на горизонті побачивбабульку, що повільно їде велосипедом… ще подумав, обганю, чи ні.Це був найзатяжніший обгін у моїй практиці, та ще й по зустрічці.Слава Богу, що нам ніхто не заважав. Бабуся ще довго кидала на менепідозрілі косяки, коли я її супроводжував метрів сто. Думаю, якщовона дає на педалі, то мені доведеться теж тиснути на гашетку...загалом ми звикли один до одного.
Ось, ми й удома.
Знявши стійку, спостерігаю картину маслом… обламало шток, по самерізьблення. Розповівши свою історію фахівцям, ті дивилися на мене, як на космонавта… типу «ти че, не знав? » За їхніми словами, KVB, цекіт у мішку. Розповіли, купу сумних історій, із застосуванням цієїфірми, але було і пару веселих ... Типу поставив один KVB по колу, і через штуку км, вони почали вмирати одна за одною, а другийпоставив і досі катається і не натішиться./>
Це не антиреклама, зрозумійте мене правильно, а констатація фактів.А мені боляче, і прикро, проїхав щось нічого, а що сталосянасправді, ніхто не знає. Може в чомусь моя вина, при складанні, враховуючи нерідні пружини, а може такий метал. PS Як кажуть – небуло б щастя, та нещастя допомогло. Тепер є ґрунтовний привід, зайнятися бюджетним ремонтом кузовщини. Обробити мастикою арки таднище.