Нарешті і я вирішив обзавестися бортжурналом, все відкладавчерез те, що машинка була мною доведена до стану, далекого відідеалу і вимагала кропіткого відновлення. На даному етапі практичнозакінчено відновлення, зовнішній вигляд максимально наблизився дотого, яким має бути. />
Обсяг - 2445
Рідний пробіг 165 000 км (мій пробіг зі 117 000)
Більшість поліпшень, які вже стоять на машині продиктованінеобхідністю і робилися з урахуванням найменших зовнішніх змінавтомобіля, тобто якщо дивитися на авто, то про наявність цих "фішок" здогадатися неможливо. 1) Передня підвіска з ГАЗ-3102 (дискові гальма) + вакуумник від субару
2) Моторчик двірників від 2410 з переробленою трапецією та релепаузи від Енергомаша + зовні рідний перемикач
3) Моторчик пічки від Ланоса з розвантажувальними реле.
4) Електроклапан на пічку від БМВ
5) Електронне запалювання, Датчик Холла.
6) Тонування - було зроблено в 2005 році, мені не вистачило часущоб встигнути її зняти до години Х
7) Ввічлива підсвітка салону + світлодіодна плата в плафон
8) Передня оптика Hella з лампами Philips Vision +60%
/>
9) Електробензонасос замість штатного механічного Є ще деякімоменти, які вимагають доведення, поки про них поки промовчу.
<
Витрата 10-14л 95 бензину (хорошого — ОВІС, ОККО), на іншому паливімашина не їздила з 2004 року
Тюнінг волги — зло! IMHO
Плани — довести всі задуми до кінця! Цей автомобіль пов'язаний змоєю сім'єю все своє життя. У 1979 році моїм дідусем Волга булапридбана в магазині Берізка, пригнана до Харкова і тут мешкає вжепонад 30 років. Моє перше знайомство з нею сталося шляхом зпологового будинку на початку травня 1984 року, тому для мене цяВолга рідна в повному розумінні цього слова. Стільки спогадів здитинства пов'язані з нею, поїздки на дачу, до родичів уБілгородську область, походи з дідусем у гараж та взимку та влітку…Експлуатувалась машинка дуже дбайливо, для поїздок на дачу, кількаразів до Одеси, Білгородської області (це з того що я знаю іпам'ятаю).
У 2001 році дідусь серйозно захворів, після цього Волга їздила дужемало, буквально кілька разів на дачу ... А в 2004 році, коли дідусіне стало я довго не міг знайти в собі сили забрати машину, Тількинавесні 2005 я пішов на курси водіння і в травні машина покинулагараж, в якому жила з самого приїзду до Харкова (на буксирі, післятривалого простою не завелася). Зими, до речі, до 2005 року машинане бачила зовсім. Сім'я, хоч і любила машину, але радила продати їїі купити щось більш "підходяще", але від думок про жигуля менекаламутить, тому всі поради були проігноровані і продаж більше необговорювалася, про що потім мене все дуже дякують і до цьогодень.
Пам'ятаю той день коли отримав права і поїхав на СТО забиратимашину (до цього вчився їздити на Ланосі та дядьковій Нубірі), тодімашину до мого дому довіз механік до моїй присутності. А наступногодня, о 6-й ранку в неділю я здійснив першу поїздку, я дійснопобоювався Волги, її габаритів, керованості тощо. Але весь страхпропав через лічені хвилини, я проїхав кілька кілометрів по вул.від Харкова). Після цього моє життя ще тісніше зв'язалося з цієюВолгою, але про це в окремому оповіданні.
