Мета цього блогу в тому, щоб зберегти інформацію, яка свого часу писалася на різних форумах, а тепер зберігається в бекапах на різних компах, гвинтах, флешках, сайтах. Спершу переніс записи з реального бортового журналу, який я, на жаль, здогадався вести не відразу, а тільки тоді, коли зрозумів, що цей Lexus GX у мене надовго. Це сталося на третьому році нашого спільного життя. Тому перші записи дуже скупі і не послідовні, та й фотографій якось не дуже багато. Він з'явився в моєму житті закономірно, але тоді мені здавалося, що багато в чому завдяки нагоді.
Я чекав замовлений в одному аферному автосалоні дизельний Прадо 120 з Європи, але попало мене купити саме Lexus GX. Купив прямо з автовоза, на майданчику автосалону в Дніпропетровську на набережній. Я навіть за кермо не сідав. Просто зрозумів, що хочу. На тому ж автовозі вночі він приїхав до Києва. Ось тут і настав час першого знайомства.
Потужний подих восьмициліндрового 2UZ-FE при запуску, що тут же переходить у чарівний шелест, комфортне свічення чарівного оптитрону, розсип невідомих зелених лампочок і написів на торпедо, м'яке помаранчеве підсвічування навколишнього простору… Це мені і потім подобалося завжди, але перші враження були яскравими і дуже сильними.
Зсуваю важіль у драйв, злегка торкаюся педалі газу, і тут же GX робить стрибок на метр вперед. Різко тисну на гальмо, автомобіль ніби б'ється про перешкоду, а я й сиджу в прострації від випробуваного. Джі Ікс, ніби хитнувшись на хвилі, завмер. Друга спроба — те саме: машина стрибає, киваючи капотом у небо… знову гальмо, і знову розгойдуюсь на хвилях комфорту в холодному поті…
- Що ж я наробив?! Як на цьому кораблі я їздитиму?! Виявилося, що, щоб рушити, потрібно було просто дуже плавно відпустити педаль гальма. І все. Далі шелестячи на неодружених оборотах Джі Ікс починає котитися з прискоренням, а твоє завдання крутити кермом і підгальмовувати…















































