Любов до Волг з'явилася в мене дуже давно, відколи під будинкомстояла і гнила чорна 2410, на той момент мені було 15 років. Ставшистарше я став замислюватися про неї, я постійно ходив повз неї дошколи, потім в універ, і бачив, що вона все більше припадає пилом ігниє і мріяв, що куплю її. Але на мрію не судилося збутися. МатиВолгу вилетіло у мене з голови, я їздив на БМВ (як пасажирзвичайно), на Хонді Сівік хетчбек, на мікроавобусах.
Одного разу я потрапив на Drive2, зареєструвавшись і побачивши, щолюди роблять з Волги, бажання заволодіти нею повернулося зпотрійною силою. Я закопався в інет-скільки було переглянутоваріантів, не скажу точно, один раз я їздив з батею дивитисяВолжанку, приїхавши на місце ми її оглянули, поспілкувалися згосподарем і, сказавши, що подумаємо, поїхали. Батько обхаяв її яктільки міг, та й сам господар сказав, що брав її тільки для того, щоб по території підприємства кататися, загалом, машина пішла, язнову закопався в інет.
До пошуків я підключив свого друга, і ось одного чудового дня янабрав його і він вичепив мого Бегемота, позонивши господареві ідізнавшись, де стоїть машина, я був у шоці-ввесь той час, що япрацював на СТО, у мене під носом стояла моя мрія, а я і не знавпро це. Оглянув я її, час і роки роботи в таксі наклали свійвідбиток, але незважаючи на це метал кузова ще досить міцний завинятком деяких місць. Далі були безуспішні спроби доїхати до МРЕВсвоїм ходом і ось учора я забрав Бегемота за техпаспортом, переоформляти поїду, як поставлю на впевнений хід.
Стежте за бортжурналом)))).
