Привіт! До покупки Форда, їздив на Газ 69 і Ваз 2103, потім наВаз 2102, але з деяких причин їх довелося продати, що на півторароки вибило зі списку автовласників і несказанно мене засмутило, атакож міцно спантеличило моїх друзів, яким частенько доводилосярятувати мене своїми колесами). Але довгоочікуваний момент настав, і обставини дозволили обзавестися власним транспортом на пару збатьком.Звичайно, в першу чергу вибір упав на жигулі, але батькодоніс розумну промову про те, що коли вже купувати машину, зрозрахунком на наступний самостійний ремонт, то краще вжеремонтувати іномарку, та й дістали авто вітчизняного виробництва, якщо чесно ... По саму немогу! Вибір ліг на Форд Скорпіо 1986 р., 2.0 ОНС, так як машина давно мені подобалася, і при моєму зростаннів 1.95 - єдина з доступних, в якій я відчував себе водієм, а нестаршокласником "гНОМ", що сів за дитячий велосипед )
За машину просили недорого, але й стан машини не тягнув набільше…
Коротше взяли, довго не думаючи. Головним аргументом зігралавідсутність вказівки в техпаспорті номера, об'єму і типу двигуна, що зробило його повністю замінюваною частиною машини. Машина небита, склянки всі цілі, шпаклівки мало, один раз фарбована, та й тоз балончиків мабуть, дістатися заводської фарби не складетруднощів, мотор норм, карб від дев'ятки, бере 10-у, тягне добре, тільки при рушанні з місця хоче побільше газу.
Так як попередні господарі не обтяжували себе увагою до машини, атупо використовували як робочу силу, чим і довели до жалюгідногостану — у планах планується ремонт ходової, кухар та фарбуваннякузова та деякі роботи по салону.
А взагалі хочеться довести машину до розуму, і перетворити її зістарої пошарпаної іномарки, на цілком надійний, комфортабельний ікрасивий у своєму унікальному стилі автомобіль!
