Що ж з чого почати розповідь про своє авто?
Напевно все по-порядку. Приступимо.
> Я як і багато моїх однолітків цікавився багатьмаавтомобілями, але обмежилося це до певного часу, лише обговореннямбудь-яких супер спорт автомобілів, грою в NFS Undergroundі.Т.Д.
Але ось прийшов час, коли я усвідомив, що я хочу свого "залізногоконя" саме СВОГО! » А це трапилося у віці 23-х років, пізно, але таквийшло. Перегляд інет-базарів та інших ресурсів, з метою знайтисобі те, що дуже близько і хочеться.Так у грошах я був дужескований і в моєму випадку, мене можна було, так би мовити, рятувало те, що я любитель автопрому. -90 р. Р. Автомобілі цієїепохи можна купити, в принципі за прийнятну, а часом навіть скромнусуму.Спочатку придивлявся до японських авто, так вони менінайбільше подобалися, питання чому? ну як чому? Тому що скайлайн, босупра, тому що селика, тому що андеграунд і фільм форсаж.))) Осьскоріше тому мій перший погляд упав на Honda Prelud
перших поколінь, але довго на неї не дивився тому що за ці гроші ітих же років можна підібрати цікавіше авто. Після хонди, BMW е30-це дійсно гідний екземпляр який довго сидів у моїй голові, довго їмцікавився
читав форуми, дивився фото, облизувався, що сказати чудове авто! але по грошах мій бюджет не вписувався. Тому довелося відмовитисявід BMW, після нього став розглядати величний і потужний сааб 9000, звичайно турбо, але ціна і відсутність запчастин за адекватнимицінами відлякувало, хоча автомобіль дуже гідний. Так само довгодивлячись на нього облизувався, студіював сайти, дивився фото, інапевно істина блиснула після сааба. Одного чудового дня я згадавпро італійські авто, згадав що колись давно у мене на подвір'ї одиндядько їздив на лянчі, яка дуже швидко бігала, була незвичайноюгарною машиною, заліз на сайт і у фільтрі вибрав італійськихавтомобілів. Приступив до перегляду Lancia та Alfa Romeo.Ціни-клас, стан-різне, в цей перший прихід у гості на оглядини меневідлякала загальна народна думка про італійське авто, це те щоіталійці:ненадійні, ламкі, обслуговування дуже дороге, фахівцівнемає, запчастин вдень з вогнем не знайдеш. Знову пошуки…
мітсубіші галант, пежо 505, пежо 405 мі 16, тойоти, нісани, фордисієри косворт, ауді. Начебто всі хороші, начебто все те, але всеодно що не те…)) Не чіпляло за душу…за серце НІЧОГО! (
Знову я повертаюся до італ прому. Зовсім забув сказати з якогорозрахунку вибирав авто:дизайн, потужність, немасивність, тюнингпридатність. Завів кілька топіків з питаннями, які мене цікавили. Уцих топах власники АР мене заклеювали, особливо коли питаннястосувалося тюнінгу авто. Повелося так, що кожен власник італ. Автовже вважає свій автомобіль ідеальним. Я спочатку з цим непогоджувався, потім зрозумів. Прийняв, змирився і анітрохи нешкодую. Спочатку, образившись на форумчан, переключився на Lancia, зокрема на Lancia Thema, особливо мені подобалася Тема з двигуном16В турбо. Дуже гідний апарат, я вже не говорю про тему 8.32 здвигуном від фераррі. Оскільки живий із таким двигуном не знайшов, повернувся до перегляду АР, переступивши через свою гордість, почавдивитися, цікавитись. 155-а АГОНЬ! але дорого
164-КЛАС! але як пізніше стало відомо, теж дорого ... 33 - ДОБРА, але занадто маленька, 75- НА ПОЧАТКУ НЕ ПРИГЛЯНУЛАСЯ ЗАГАЛЬНО!
Хай пробачить вона мені! Це вже потім я дізнався що таке АР 75 ...Далі трапилося так що мій бюджет був обмежений до 2000 уе, а потімі зовсім до 1500 уе., почав знову дивитися АР 75 ціна їхня буладуже низькою, почав про них читати . На буржуазних сайтах побачивяк вона має виглядати по-справжньому і охерел! ))) Побачив їїкрасу. Відкрив ха-ку 2л твін спарка і був дуже приємно здивований.150 л.С, 8 сек. До 100км.Ч, вага 1150 кг гальма всі дискові, салонрекаро, динаміка, потужність,
керованість і все це стік. Тут я зрозумів, що це саме та машинаякої я потребую. Дизайн зроблений у вигляді ударного клину. Все те, що я так довго шукав, було в мене під носом. Почав порівнювати зіншими авто, які дивився раніше. Дуже багато і поряд не стоять та жсама BMW 30 і сааб програють у потужності. Просто захворів на цюмашину. Помітив на автопродажі 75ку твін спарк у червоному кольорі.Коштувала вона 2400уе, але на той момент у мене не було такихгрошей. В один прекрасний я як зазвичай кожного ранку, заходжу наавто.Ріа перевірити оновлення з продажу АР75, бачу варто вона! Ціназнижена до 1500уе! Мене кидає в жар, починається аритмія, тискпідвищився, дівчині кажу: "все! капець! Заберуть! ", А вона менівідповідає - "дзвони господареві, домовляйся! " Від хвилюваннязахотілося піти посрати, беру телефон, йду в туалет, дзвоню —домовляюся
що 100% беру, висилаю завдаток і грошей на руках не було, почаласяісторія з пошуком грошей, гроші були знайдені, квитки в Львів булокуплено. Поїхав я до Львова з кентом, їхали в плацкарті, хряпнувшивареників і випивши пивка по пляшечці, на одній із зупинок зайшовтабун чи то циганів, чи розклавшись хачею, вони поширили за собоюшикарний сморід по всьому
вагону якою хотілося обригати їх, спробувавши вжитися з цієюсмуродою і лягти спати не виходило, з щілини вікна страшно дуло. Зранку встав із нежитем і нездоровим станом, але мене окриляло те, що, я їхав за своєю першою машиною! Пройшлися трохи Львовом, поїхали в Сокаль до господаря. Приїхавши зателефонував господаревідомовилися, що він приїде на АВ
Їде. Червона, гарна, втомлена, гарчить, чути, що під капотомзухвалі італійські конячки. Почав дивитися авто, гірше, ніж нафото. З того що треба робити:відсутні задні суппорти, гідрач непрацює, спідометр теж, одні двері не відчиняються, електронікаглючить не по-дитячому, проводка під капотом в жалюгідному стані, розпарювання гуми на колесах, дзеркала посаджені на клей, зчепленнябуксує, куліса роздрочена, кузов у м'ятинах і сколах, салон УБИТ! бензобак хер знає від чого ... До всього до цього мені не булосправи, точніше не так, до цього мені було звичайно справа, простостоячи біля неї я напевно вирішив для себе, що братиму.Розплачуємося, заправляємося, дізнаємося дорогу та їдемо.
Дороги як виявилося у Львівській області це повний переписувач, точніше вони є, але таке враження, що вони післябомбардування)))килимової)))
<
Виїхали на трасу доїхали до Луцька на мосту влітаємо до величезноїями, яка не була позначена жодними знаками. Думав колесо тамзалишимо, але все обійшлося. Десь у Рівному при гальмуванні почалорізко везти кермо вліво, почав грішити на те, що попереду колесарізного діаметру Р14 і Р15, як потім з'ясувалося колеса тут зовсімне до чого.) Проїхали багато км все було добре, ночували наузбіччях, жерли на заправках, сили були на боці, але будиноккликав! Сумували за дівчатами та теплом сімейного вогнища. Начебтовсе добре, але настала чорна смуга в цій історії, заїхали ми доКіровограда. Не встигнувши від'їхати на 10 км від міста, пробиваємоколесо! Запаски немає, ключів також. Спроби зупинити транспорт, щопопутно йде, звертаються крахом. Ніхто! Вигукую! Абсолютно ніхто незупинився, хоча думаю якби на узбіччі стояла якась гарна дівчина, клієнтів зупинитися допомогти, збирали б чергу, до всіх проблем сівакумулятор, але це моя помилка, забув вимкнути запалення. Залишаюкента в машині йду до міста пішки на шиномонтаж. Ішов довго, писаряк довго, чесно кажучи, було вже бажання звалитися на узбіччя івалятися до ранку, але я дійшов. Чесно кажучи, втомлений і бруднийбув схожий на бомжа. Розповівши історію на шиномонтажі, хлопціпоїхали зі мною до машини, знявши колесо, що спустило, повернулисяназад на шиномонтаж, вирішили міняти переднє, то що на р15 на р14, щоб скрізь однакова гума була.
Приїхали, поставили, давай штовхати, машина з місця не рухається, стоїть як укопана, німеру зрозуміти неможу! Так, як так? ! Ще зовсімнедавно машина їздила, не було жодних натяків на те, що вона незаводиться. Спробували ще кілька разів розтлумачити - нічого невиходить. Найрозумніший чувак із шиномонтажу припускає собі такийвисновок, з обличчям фізика-ядерника, каже мовляв, у мене! відламана нахер стійка і треба викликати в будь-якому випадкуевакуатор. Почувши це я остаточно придавив собі очко розладом, захотілося сісти в машину попередньо облив себе і альфу бензином, запалити мисливський сірник і чекати, коли вона догорить.Подумалося мені тоді, ну все пипець! Приїхав його мати. Оскількивибору в мене було зовсім не багато:1. Залишитися вночі на узбіччіза Кіровоградом у машині, яка не їздить і навіть не закривається ічекати, поки мимо цигани, що випадково пробігають з лісу, вичавлятьнас сонних у дупу з кентом, у разі, в гіршому стати нахер і другий.Їхати знову на шиномонтаж і вже там щось вирішувати. Довелосяхоч-не-хоч знову їхати на шиномотнаж для того, щоб викликати хоча бевакуатор. Приїхав туди прошу хорошого фахівця у своїй справі —цього шиномонтажника Діму, який викликає мені (хотів написати таксівже, але не тут то було))) викликає він мені евакуатор. Приїжджаєевакуатор, сідаю до нього їдемо до машини. Приїжджаємо, підходячидо машини спостерігаю, як піднімається з-під курток задньогосидіння голова мого кента, який просто вже охерів від холоду.Евакуаторник, чіпляє мою малечу за задній вух, починає тягти, а хертам плавав! лебідка не може її поцупити. Та її моє! він деіталійський характер. Викликаємо інший евакуатор
з більш потужною лебідкою. Приїжджає, тепер він чіпляє і про Бога! таки починає по-тихеньку тягнути, в цей момент звертаємо увагу, щоправе переднє колесо, яке змінили шиномонтажники, ваапще некрутиться) Валимо знову на шиномонтаж, приїжджаємо я покликаю Діму, кажу йому, що колесо не крутиться, він зі словами мати їх! виродки! треба було їхати самому міняти колесо! йде за ключами, яквиявилося, тим диском, що вони підібрали і поставили вони затиснулисупорт, відповідно колесо і не крутилося)
На евакуаторі міняємо колесо ставимо назад, намагаємося на шнуркусмикнути і завести машину. Не вийшло. Відпускаємо евакуаторвідповідно до розплати з ним. Що робити? 2:00 ночі, ми за 200 кмвід будинку, в місті в якому немає знайомих і рідних душ. Я йду доДіми прошу його доглянути машину, дізнаюся, де найближчийавтовокзал, благо він опинився, через дорогу. Ідемо туди. І тут тодоля мабуть усміхнена над нами в цей вечір вирішила все-такизробити будь-який подарунок у вигляді, що відправляється автобусана дніпр, через п'ять хвилин. Без роздумів стрибаємо в нього, кентсідає з бабусею, а я сідаю на сидіння, поряд із сумкою. Мого сусідане було на місці. Чекаємо відправки, я вже майже засинаю і тут йдекоридором, доля-мати все ж таки вирішила наостанок відарати з менеі не дати мені розслабити булки ...)) йде класичний фільмовий образєврея. Прищавий тінейджер, у ярмолці або як там це недошапканазивається, з лисою головою і якраз випущеними збоку пару кучеріву відповідному одязі. Сідає поруч починає жорстко довбати сімки, такий був хрускіт, що здавалося, що він гризе адамантієве насінняламаючи об них зуби. Дивлюся нахабний на кента, а в нього вже наобличчі всі симптоми заливного сміху, червона пика витріщені очі, прикритий долонею рот))) Думаю ну та гаразд. Але на цьому мій сусідне перестав дивувати, в дорозі, коли я прокидався на купині, звертав увагу, що він клав свою бошку мені на плече, як дівчина, щолюбить, але виписати йому пару личок за це в мене вже не було сил.Може, він мене цілував у дорозі, цього мені вже не знати. Так ідоїхали до дніпра.)
Цього ж дня після приїзду вранці до Дніпра, приїхавши додому і парутрійку годин відпочивши, дзвоню своєму кенту Женьці з його Кседосом6-м домовляюсь з ним, що візьмемо таври поїдемо у кирів, прикуримотачку і поїдемо додому. Взяв із собою ще в цю дорогу дівчину, щобипоказати авто. Зібралися поїхали. Хочеться сказати, що дуже зручнийЖЕ-ПЕ-ЕС на айфоні за допомогою нього доїхали без плутанини.)Приїхали. Дивлюся стоїть під вербою, сумна, замучена. Підходжувітаюсь. Показую. Усі оцінили! ) Давай прикурювати заводити німеру! Доштовхали на заправку – заправили. Почали копатися. Вже й мінялиреле бензонасоса та свічки і те й се. Не хоче і все! Засмученісідаємо в машину їдемо. Пробули там близько п'ятої години ібезрезультатно. Ще в кірові до нас підійшов, якийсь горе-механік зминулого, давав поради. Хотілося вже від злості, що машина незаводиться, за його ляпалку вкласти з одного маху.) На слід. День учерговий раз після приїзду додому телефоную зі славними хлопцямиальфістами. Ці самі хлопці надали мені неоцінену допомогу.Зателефонував Леху "Slika" це був мій перший дзвінок йому і першарозмова з ним. Пояснив йому в чому річ. ВІН зателефонував домовивсяз Володею італомайстром, щоб він з'їздив зі мною в кірівреанімувати машинку. З володей домовилися в суботу на п'ять ранкуїхати в кір, щоб бути там у місті близько 8-ї ранку і був часзробити все що треба. У суботу вже з іншим кентом Максом заїжджаємоза Володею, їмо на СТО беремо все необхідне і пхнемо в кір, оскільки цього разу зі мною не поїхала дівчина, айфона у нас небуло, тому трохи проспали. Поворот і поїхали не через п'ятихатки доКірова, а через Кривий Ріг. У Кривому Розі нас зупиняють копи. Тутми дізнаємося, що далі можемо пересуватися лише пішки. Машина могокента в розшуку, причина:несплата комунальних послуг))), від цьоговсі, хто сидить у салоні, включаючи мене, трошки підхеріли.)Вирішуємо це питання за 500 грн. Їмо далі і доїжджаємо вже безпригод. Нарешті таки приїжджаємо, затарюємося на заправці кавою такруасанами свіженькими, смачними. Все це з'ївши починаємо дивитися, як Володя починає все дивитися, колупаються, шаманити. Черезгодину, перевіривши все, машина не заводиться, Володя каже, щоспробуємо поміняти мізки. Змінює мозок. Я заводжу і Алілую! Машиназавелася, моєї радості немає межі.
Кажу Володі треба подивитися, що там із лівим колесом чого кермотягне вліво. Знімає колесо і шокує мене. Каже, не херасі! У тебеважіль поперечної стабілізації бовтається у повітрі, болт незакрутили і він вилетів нахер. Колесо було взагалі не закріплене ібовталося, саме тому при гальмуванні кермо різко кидало вліво. ДаліВолодя каже таку фразу. Мабуть і добре, що машина не захотілазаводиться, мабуть вона тебе покохала і не хотіла тебе погробити, бо невідомо скільки б ви проїхали на такому колесі, воно могло дужелегко відлетіти, а там уже справа удачі. Так що можна сказати,
ця Альфа врятувала тобі життя! У мене тремтіння по тілу, я в шоці.Моя машина мене береже! Усі закрутили, склали інструмент, нарештітаки поїхали та виїхали з цього фатального Кіровограда! По дорозідодому з Володею обговорювали Альфи і взагалі автомобілебудування, десь у П'ятихатках Володя захропів, а я втупився своїм вугіллям удорогу, прислухайся до рику мотора при наборі обертів! Так ідоїхали додому. Що хочеться сказати ще ... Насправді приколів було, дуже багато в цій подорожі, але всього не згадаєш, та й так вжебагато написав, що хочеться цю історію закінчити. Хочу сказати всімдякую за увагу, за те що вистачило терпіння дочитати це все докінця. Вважаю для себе це незабутньою подорожжю та подвигом.
Всім учасникам цієї історії хочу від душі подякувати!
