1992-1999 - Перший ЗАЗ 968 (74 роки випуску). Улюбленець сім'ї та вірний друг. Був із почестями утилізований через всепоглинаючу корозію та відсутність фінансів на боротьбу з нею. 2002 - Ностальгія за ЗАЗом і бажання робити щось для душі. Зупинився на ЗАЗ 965 через його зворушливий у своїй незграбності зовнішній вигляд. Спочатку цей автомобіль створювався для докладання рук і умів. А зараз його можна тільки допрацьовувати, бо в оригіналі це гаражно-музейний експонат, який виводити на нинішні дороги небезпечно для себе і оточуючих. Коротше, взяв (1965 року випуску) і почалося.
Передня підвіска. Благо їх не утилізував, тому що конструкція шкворней мене не влаштовує в принципі. Ступицю зробив на дворядному підшипнику під вісімковий гальмівний диск. 8010 1049SP жорсткуваті, але дорогу тримають чудово. Пружин поки що немає – торсіони справляються. Задня підвіска. Важелі від 968 (те ж пам'ять про те, першому) зі стабілізатором. Ступиці від «вісімки» з відповідним доопрацюванням. Задні стійки на амортизаторах KONI 8010 1049SP і пружинах «АЙБАХ» (робилися на замовлення). Мені здалося простіше замовити, що мені потрібно, ніж лазити по розбиранням і перебирати купу брудного заліза. Стійки мають можливість регулювання по висоті (50 мм).
Колеса. Диски "BORBET" 6Jx14H2 4х98 Lk-98 Et-38 d58. Шини 165х70 R14 "PIRELLI". Гальма дискові. Головний циліндр і супорта «ВАЗ» (поки що вони мені зовсім перестали подобатися). Ручник гідравліки. Були сумніви, але перевірка показала, що за дві доби машина продовжує стояти на ухилі 20 градусів. Коробка. ЗАЗ 968. Перебрана не раз з метою зрозуміти, чому вона шумить. Було замінено всі підшипники (NSK), виставлено всі зазори. Причина виявилася банальною та очевидною. Складання. Посадка підшипників у корпус має бути ковзною. А насправді вона скрізь туга до закушування. При складанні вони передавлюються і починають вити. Шестерні диференціала доопрацьовував під шліци «вісімкових» півосей (з шрусами), які були розпиляні навпіл і підігнуті у розмірі. Кожна піввісь із двох частин, з'єднаних фланцями. Вижимний підшипник «ГАЗ» з повністю переробленим приводом. Кулісу те саме зробив свою, хоча можна було б залишити і рідну. Захотілося вирішити цю проблему зі свого.
Двигун. TU3.2/K від PEUGEOT 309 (1992). 1,4 л. Купив випадково, без жодних підготовчих розрахунків. Зателефонували, запропонували, поїхав, поміряв пальцями. Начебто має влізти. Вліз. Довелося тільки кишеню на 80 мм у салон зробити для трамблера та термостат розгорнути. Стикував із коробкою через перехідну плиту. Розраховував сам, робили на заводі. Моноінжектор був відкинутий відразу через його давність і неремонтопридатність. Карбюратор Solex. Фільтр "нульовий" - інший не влазить. Для системи охолодження використовуються чотири радіатори від жигулівської пічки. Два стоять попереду, два ззаду. Передні виконують функцію печі - шторкою можна спрямовувати потік повітря або в салон, або під днище. На задніх стоять вентилятори. Спочатку були від жигулівської грубки. Тепер вісім штук PMD1209PM В1А. Бачок охолоджуючої рідини зварений із двох плоских москвичівських. До передніх радіаторів йдуть мідні труби (16 мм). Щоб компенсувати їх опір, додана електронасос Bosch (0392 020 024), який включається після відкриття термостата. Резонатор і глушник купував на ринку, вибираючи найменші (ну, мало місця). Дермо. Таке враження, що вони всередині порожні. Зараз роблю нові, з нержавіючої сталі, поглинального типу. Бензобак стоїть попереду. Нержавіюча сталь (0,8). Об'єм 50 л. Бензонасос занурювальний BOSCH 0 580 314 152. ЗАЗівський від печі стоїть як резервний. Датчик рівня був ГАЗ, тепер роблю свій на герконах, т.к. об'єм мого бака змінюється не лінійно.
Комбінація приладів. Купив панель ГАЗ 3110. Розпорошив та зробив окремі круглі прилади. Підсвічування – світлодіоди. Була проблема з погодженням ЗАЗівського приводу спідометра на коробці та ГАЗівського спідометра. На коробку встановив шести імпульсний датчик. Отримав недобір свідчень у півтора рази. Зараз роблю перетворювач частоти з плавним регулюванням. З-за громіздкості приладів довелося викинути привід двірників і зробити один центральний на «таврійському» приводі. Під час дощу доводиться нахилятися до середини автомобіля (загалом-то не так і сильно, враховуючи його розмір), що не зручно. Буду його переробляти під «мерсовський» варіант. Фари від «класики», ліхтарі рідні, але на світлодіодах.
Сидушки. Передні були RENAULT CLIO (1992), зараз від якогось PEUGEOT (продавець сам до пуття не знав). Задні MAZDA (яка то). Кузов. Левова частка всього витраченого часу. Вихідний автомобільчик був із гнильцем. Витягав його з кучугури, де він жив останні роки. Почав із того, що повністю розібрав та повністю обдер. Заварив усі дірки, проварив усі шви по нижній частині. Вварив два профілі (50х25) уздовж по центру від передньої підвіски до задніх важелів. Вони тепер йдуть гальмівні трубки, тросики, труби до радіаторів. Вварив такі ж попереду для кріплення передньої підвіски, ззаду для кріплення задніх важелів, двигуна та один під передніми сидінками. Поки працював із голим залізом, регулярно все проливав «Томаком», особливо після зварювання. Де можна, промазав свинцевим суриком. Пороги залив пушсалом під «немогу». У задні важелі перед першим виїздом залив пушсало з гасом.
Двері. Форточки викинув. Замовив шибки з колонки. Встановив склопідйомники "Форвард". Бічні дзеркала від мотоцикла. У першому варіанті були на крилах, тепер на дверях. Так все – таки огляд кращий. Замки ВАЗівські. Електроблокування на замки звідти ж. Виробляти і фарбувати сам не наважився. Віддавав «майстрам». Гроші беруть під девізом: нам що Запорожець робити, що Мерседес. Коротше, взяли як Мерс, а зробили, як ЗАЗ. Втім, може я занадто вимогливий.
Ось такий ось сумбурний опис. Перше було реалізовано у 2008 р. Встиг наїздити 546 км. І дорогою до Криму, на 101 км від Києва, мене підрізає АСТРА. Не розрахував він зустрічну фуру проти сонця. Його заднє колесо в моє переднє, при швидкості 80. Три перевороти через дах із розворотом на 180 градусів. Зупинились у дереві моїми дверима. З травм порізи про скло при вилазці і тріщина в ребрі у мене. Хлопець потім розплатився по чесному, скільки я йому сказав (але я і не борзів). Загалом, відпустку довелося проводити без коліс. Притягнув свою радість у гараж, пошморгав носом трохи, та й почав відновлювати. Благо, постраждав лише кузов, і силовий агрегат змістився вперед на 5 мм. Знайшов донора (1962 р., синій) у хорошої людини за смішні гроші. Смішні, бо авто було майже в ідеальному стані. Лише без документів. Двічі кидав «болгарку» і їхав з гаража – шкода було різати. Але потихеньку все стало. Заодно переробляв те, що не подобалося. У 2011, до літа закінчив (не зовсім звичайно - справ ще купа). Покатався від душі. З'їздив на батьківщину, у Підмосков'ї. Та й Києвом покуролесив. Отримав повну моральну компенсацію.




































