Рунули, в сенсі, рушили. День 11

12.07.2013
6:00 – почався рух на південь. Настрій небагато сумний, як завждипісля досягнення мети. Наші, штовхнути ногою камінь на самійпівнічній Точці Європи і зануритися в Льодовитий океан, досягнуто... Сумували не довго – на дорогах північної Норвегіїце... До полудня, звична вже нам черга дощу та сонця, зміниласястійким теплом (близько 15).Виявилося, що це вже Фінляндія. Як вонице роблять так не помітно Зарулили в придорожній ресторанчик, поїлириби, попили чаю, купили черговий ніж. І це в усьому - в магазинах, на дорогах, в кемпінгах ... Ні хто не ставить себе вище за інших, не хизується не зрозуміло чим. Черговий кемпінг прибули рано, прогулялися сусіднім містечком (Ivalo), прикупили продуктів, викупалися в річці (за околицею нашої резиденції) і почали готувативечерю. Грамотно створене вогнищеве місце, розмаїття дров інеобхідних причиндалов перетворили цей захід на щось звичайне. Алемабуть я робив, що щось традиційно для цих місць, т.К. Прийшовсуворий фінський адміністратор з вогнегасником і поцікавився, чивсе у нас добре. Окей сказав я крізь сльози, і він, чомусь мирнопішов. Вечеря вдалася. Професійно неспалену форель не зіпсує навітьфінське пиво.
Зараз вирушаємо на прогулянку у пошуках Wi-Fi. Тут його знаходиш унайнесподіваніших місцях.