Місяць тому отримав я запрошення до Львова на один урочистий захід.Подумали ми з дружиною, що це здорово! Приїдемо на день раніше, погуляємо чудовим містом, відпочинемо… Забронював готель у центрі, причесав Маля, і рушили ми вранці 09.06 на захід.Дібралися спокійноі досить швидко - до 13.00 були на місці... Але тільки в'їхавши вмісто, я зрозумів - тут же футбол сьогодні. В ірокезах і знімецькими прапорами. Де-не-де, притискаючись до стін, проскакувалидрібні хлопці з португальською символікою.Шум, гам...Короче незовсім те, на що ми розраховували. Таких вражень і емоцій неочікував... Це було свято, на стільки далеке від набридлоїполітики, що ми помітили наступ вечора тільки по спорожнілихвулицях... Ну так, "окупанти" рушили на футбол. Вийшли на вулиці, щоб насолодитися тишею і спокоєм свого міста, які стали особливовідчутні після недавнього "феєрверку". .
Коментарі5
Подорож, що запам'ятовується, вийшла!
У Львові добре)
У Львові ЗДОРОВО!
Пощастило)
Ага! А в понеділок ми до Києва повернулися...