Рухалися, в сенсі, рушили. День 2

7:00 виїзд зі Львова. Затрималися на годину. Проспали. В результатівтрата часу три години, тому що «кордон на замку» з 8:00 – 9:00.З-за цього Варшава пішла лісом (не дуже й хотілося), але життянаситили дрібними пригодами, виглядаючи над верхівками сосен, шпилікостьолів, ми норовили їх відвідати, що не завжди це було просто.Збір місцевих жителів відбувся швидко і без нашої участі.Напорятунок "маленького автомобільчика"( вони цю марку не знають)булазалучена бригада "шабашників" з шести чоловік. Впоралися легко ідуже дивувалися гарячому капоту. (фото ні – штурманперехвилювався)
Про Український кордон говорити безглуздо – все саме… там… Полякипісля наших – ельфи.
Дороги в Польщі якісні, але не швидкі. Разгонишься.
Впадає у вічі відсутність бідності та її протилежності (словозабув).
Ночуємо у провінційному містечку (гостро мазовецький), у приватномуготелі (сьогодні рідкісне безлюддя), обласкані, нагодовані, напоєний місцевим пивом.