Майже всі хлопці в дитинстві мріють про свою машину. Так, і я невиняток. Якось життя закрутилося, що не було необхідності. Так, іноді в мріях…
А після тридцятника подумав, "а якого? ". В результаті отримав, майже в один час, права і дружину. Благо, ці події не пов'язані.Ось тільки дороги до тещі ті ще.
Т вже мізки працювали адекватно цікавило не блискуче, афункціональне.Вибір упав на УАЗ - "армієць". Почав потрохумоніторити ціни. Але тут почалася громадянська війна. І з "армійцями" стало зовсім погано. А проста, надійна і легкоремонтується машина потрібна, тому що на трасу "евакуатор" - дорогезадоволення.
Так вийшло, що долар поповз вгору з великою швидкістю. Момент, ябув повний нуль. Їздить — значить нормально.
Машинку цю подарували одному з пацанів на 18 років., Потім зняті, задерта задня частина, проржавілі місця і прикріплені кріплення, джгути проводів з нізвідки в нікуди, ніколи не роблене ТО. Коротше, їде і добре, не шкода… Це зараз розумію, що розвели. Хоча… напевно, в чомусь я їм вдячний. У те, що робиш своїми руками, вкладаєшшматочок своєї душі. І до "мосіка" я прикипів…
І життя у мене — тестер, ключі, схеми, інтернет та хлопці на СТО.Десь підказали поміняти. Десь сам знайшов проблему. Як з'являютьсявільні фінанси – на ринок Перова. І привід, щоб з дому сховатися івідпочити "в машині поколупаюсь" (дружину і дитину люблю, але якщотреба щось обміркувати або просто відпочити, мені комфортніше).
До заводського ідеалу "мосіку" ще далеко, але з села картоплю таінше необхідне для дружини та дитини вже привозить. Так що оживляюта отримую задоволення.
Які несправності та інші пригоди згадаю — потроху викладатиму.
