> Повільно підкочуюсь до перехрестя під соковите вухання«кенвудів». До речі, сьому річ можна відзначити повтором — звучитьдобре, можна слухати тільки її, не відволікаючись більше наперемикання та пошук відповідної «байки». Тим часом моторчикпрогрівся зовсім, а тому після легкого торкання гальмівної педалі, брембо! ) прибираємо «підсмоктування» зовсім.
Перша і… плавно чіпаю, не напружуючи себе і Самару зайвими ривками.Навіщо, адже їхати швидше зовсім не хочеться, та й не потрібно.Прогулянковий темп набраний, можна включити третю і підтримувати«улюблені» 40 км/год, що відповідає 1600 об/хв, якщо віритиелектронному тахометру. Руки ніжно стискають такий рідний і зручнийшкіряний рулик, а душа в цей час перебуває в стані спокійноїейфорії. Напевно, приблизно так і має виглядати моє щастя… Точніше, його елемент. А тим часом травневий вечір накинув свою прохолоду нарідне Мукачеве — отже, час включити «габарити» .
Лівий поворот і я спокійно закочуюся на вулицю з одностороннімрухом. Важіль ліворуч і на себе — друга передача, легкий торканняпедалі газу і… ззаду лунає незадоволене бібікання — ага, це колишняBMW п'ятої серії грізно притискається до моєї старенької — знає, зараза, що я заберусь правіше. О.К., Ти мене «зробила», але я непокірно здаватимуся, а трохи пошалю, щоб не їхати так нудно. Яктільки «біха» випередила капот, нога сама притиснула педаль, причому не більше ніж на 2/3, адже попереду поворот. Закочуємосямайже синхронно, а водій "бойової машини здирника", схоже, здивований тим, що старенька жовта вісімка настирливо малюється вдзеркалі заднього виду, не відстаючи від колись хижого "баварця".Так не боюся я тебе, вбиту часом і власниками «п'ятірку»! На виглядвражаєш, не сперечаюся, але дуже сумніваюся, що в баку в тебеплескається хоча б такий бензин, яким довгі роки поспіль харчуєтьсямоя бабуся. До того ж нещодавно продутий «Солекс» і неабияк (фактично, до упору) загорнутий у «плюс» розподільник запалюванняне залишають шансів цьому красеню, навіть незважаючи на грізнубукву «М», «самодіяльно» прироблену власником. М-да, ця літера на«520-й» виглядає так само смішно, як шильдик «1700i» на задніхдверях моєї 1300-кубової «вісімки». Але ж я пожартував, а цівсерйоз... Ой, а вони розлютилися не на жарт! Тоді і я не любитимуз педаллю газу, а вдавлю її сильніше — хоч і з невеликимнапруженням, але утримуючись на хвості «біммера». Втім, наспідометрі вже 60 км/год, а до виїзду на головну залишилося зовсімнебагато, тому можна включити «нейтралку»… а власник «п'ятірки», схоже, не поділяє мою думку та не знижуючи швидкості, вилітає наперехрестя, після чого тисне на гальма… Пізно, дядько, миготить умоїй голові, і «дядько» подумав так само, а тому відпустив гальма іпролетів за пару сантиметрів від «жигуленка», що йде головною. Я жплавно підкотився перехрестя і пропустивши всіх, спокійно і навітьтрохи флегматично рушив… Так, мабуть, варто заскочити на «рідну»заправку — при прискоренні постійно спалахує така неприємна червоналампочка.
Приїхали.
-Десять літрів дев'яносто восьмого
-Якого? br> Ні, Ти не дочув, сьогодні я заллю саме його.
-А у цієї «вісімки» 1700-кубовий мотор?
Хе-хе, він повівся на мою гумористичну табличку! «Не зовсім», скромно відповів я і не став уточнювати об'єм двигуна. Короткедзижчання стартера і... Неодружені моментально піднялися до1150-1200 оборотів — ох, як же я люблю, коли в мене в бакухлюпається таке «ракетне паливо»!
Поїхали. Як і належить, старенька одразу розкусила, який приємнийсюрприз я їй сьогодні підніс, а тому навіть друга передача придвадцяти кілометрах дається їй легко, без звичайних заперечень увигляді вібрацій та сверблячки на важелі перемикання передач.
А тепер відірвемося! Перша і я втискаю педаль газу на 2/3, одночасно граючи зчепленням, щоб уникнути жорсткої і майженеминучої на корейських колесах пробуксовки.
Моторчик моментально викрутився до граничних обертів, а стрілкаспідометра стрибнула до 40 км/год- Друга, але не відразу, все-такипотрібно пошкодувати синхронізатори. О, я бачу, їй подобається такаїзда - на розгоні звук став чистим-чистим, а на тахометрі вже4500...5000...5500... І навіть 6000 оборотів, хоча я і не збиравсякрутити її до упору, та й педаль газу була натиснута не більш ніжнаполовину.
Так, з мосту поїдемо накатом, все одно метрів через 500 доведетьсяповертати праворуч — там, біля базару є чудова зв'язка S-подібнихповоротів, де можна здорово відтягнутися. Тільки спочатку включимо«ближній», а то сутінки вже остаточно насунулися на моє улюбленемісто. Отже, правий поворот я пройду повільно, але «на газі», авідразу після нього притисну педальку — там коротенький «прямічок», за яким і слідує парочка «есок».
О, ззаду з'явилися чиїсь чотири очі-ясно, це «шаха», обвішанавсякими колгоспними «прибамбасами» намагається змагатися зі мною.Що ж, назвався груздею — отримуй у пузо!
Перед самим поворотом, приблизно на шістдесяти, я відпустив педальгазу, через що «шаха» виявилася зовсім близько, але за мить пізнішенога здійснила зворотний рух і Самара почала прискорюватися вповороті, явно кинувшись назовні. Що ж, корейські колеса дозволяютьі не такі жарти, хоча це може виглядати з боку страшнувато. Зновускинемо газ і передок повернеться на місце, натомість тепер ужекорми намагається увільнити… нічого, там стоять «матадорки», а вониз таким «громадським навантаженням» впораються. І справді, короткий, хоч і трохи лякаючий ривок і... Самара встала рівно. А щож «шаха»? На початку повороту вона залишилася «за кадром», і тількипотім здалася- навіть незважаючи на те, що я був зайнятий Самарою, встиг кинути погляд у дзеркало і помітити, що вона вже присіла направий бік і не ковзає, а просто вилітає назовні повороту … Інавіщо зі мною змагатися, питається? Але ж на моєму місці міг бутиякийсь Evo VI… Гаразд, жарти убік, цього разу йому пощастило —бордюр програв, але все ж таки…
Що ж, я отримав свою порцію адреналіну, тепер можна їхати тихо, майже не натискаючи на газ. Зате вражений пілот «шістки», мабуть, вирішив «зробити» мене — хоча б на прямій і незважаючи на те, щомоя швидкість впала до 20 км/год. Викидаючи клуби диму і дрібнотрясучись за… пардон, багажником, «шаха» гордо обігнала мене, «мчавши» до повороту зі швидкістю 50 км/год. А от і рідний район.Їдемо не поспішаючи, хоча відчувається, що на найменший рух педаллюгазу вона готова мобілізувати всіх своїх немолодих скакунів... Нетреба, рідна, не хвилюйся, на сьогодні вистачить і Тобі, і мені, івсім нашим випадковим суперникам.
> Підкатуємося до воріт. Давай я Тебе ще послухаю на прощання…1100 оборотів, стаканчиків не чути, а добре прогрітий мотор лишешепоче тихенько, ніби не йому цього року виповнилося трип'ятирічки.
приїхали. Закочуюся в гараж і повертаю ключ запалювання — рівнийшелест стихає, і тільки бадьорий «хаус», що бадьоро бася, порушуєтишу гаража. «Глушу» музику, клацаючи насамкінець «масою». Мояулюблениця незабаром засне, тихенько потріскуючи нагрітим випуском.Відпочивай, а я незабаром знову прийду до Тебе. Можливо, навітьзавтра.
2002
"
2002
"
2002
Коментарі10
Душевно дуже викладено оповідання) зачитався)
Дякую, приємно чути! Написано давно, років 13-14 тому.
Приборка дивлюся цікава, це заводська така була?
Ні, саморобна.
Зроблено добре)
се шедевр! Дуже душевно!
я тті кажу!
ще не читав ... не подужав =)
ad-cd.net/870bc28s-960.jpgтакий пацанчег=)
чоткий