Зуби непереможні! 8-)

Вирішив викласти фото та поділитися враженням від моєї легендарноїзимової гуми ака ДП-22 виробництва Дніпропетровського шинногозаводу.

Рюзіна, Звісно, ​​фантастична.По вигляду - колесо для трактора вмініатюрі.Сніго(ґрунто? )зачепи величезні, проміжки між ними теж.Умалюнку присутній якийсь натяк на ламелі, а саме розрізи нескладноїформи.І навіть отвори -мабуть, під шипи! <

Гума стандартної "жигулівської" розмірності 175/70 R13, з "бюджетної" категорії, дешевше тільки з смітника задарма.

< У момент купівлі (2003 або 2004 рік) вимірювали твердість поШору - точно вже не пам'ятаю, але щось середнє між імпортноюзимовою "липучкою" і так званою "всесезонкою". Е. Приблизно 60одиниць.

Головна гідність цих "зубів", як я їх влучно охрестив невдовзіпісля покупки - прохідність.У зубила і без того з нею проблем неспостерігається, а після встановлення такої "злісної" гуми вона рвез місця майже як повнопривідна. 8-) Серйозно, відчуття простоневимовне, по цілині (тобто незайманому сніговому покриттюсантиметрів до 20 глибиною) "вісімка" просто літала. (дляфотосесії, яка на картинках унизу) закопав зубилку по порозі, апотім без проблем вибрався. По кригу, звичайно, такі шини їхали неособливо. Тобто. Краще, ніж літні чи всесезонка, але гірше, ніжімпортні зимові шини, особливо так звані "європейські". З 9-10літрів до 12-13) та жахливий гул, особливо накатом і на швидкостяхпонад 60 км/год. Ну і після 120 км/год сухим і чистим асфальтом назубах утримати зубилу в межах однієї смуги коштувало героїчнихзусиль, а при 140 км/год будь-яка дорога ставала вузькою (вистачилоодного разу). Мокрої дороги (дощ, злива) вона не боялася — мабуть, воду добре відводило від протектора через велику відстань міжшашками.

Ну і ще "зуби" виробляли зовсім волговодську байдужість до ям, через яку я потім кожну весну був змушений переучуватися їздити іне ігнорувати нерівності. Хоча задоволення вона дарувала, факт.
відео goo.gl/bfLi11