Це мій вже третій запорожець. Перший я випадково розбив і потім розібрав, спочатку хотів його відновлювати, купив донора — теж 968-й, 1992 року випуску. В результаті зробив цього донора, адже зима була на носі, а їздити на чомусь треба. Від'їздив зиму на цьому донорі, і мені випадково підвернувся цей вухань. Я відразу зрозумів, що крім нього мені вже нічого не треба. Поїхали потім дивитися, і, побачивши з далека, я відразу зрозумів, що тепер спати не зможу, поки не заберу його.
Здебільшого дрібниці: трохи іржавий хром, вигоріла фарба, яка стала матовою та місцями помаранчевою, мох під склом, вигорілі ущільнювачі скла тощо. Але мене це все влаштовувало, ціна за нього була 4000 грн. Документи є, але не було мотора. Історія машини така: з 1979 року вона експлуатувалася регулярно, за нею стежили, а після 1999 року її поставили в гараж, де вона простояла років 13 без руху. Але стояла в сухості, і нічого не гнило. Потім її купив той, у кого я купив, він після покупки повністю переробив гальма, продав мотор і купив перехідну плиту під ВАЗ-двигун. Він хотів поставити мотор з ВАЗ і кататися на ньому, але щось пішло не так, мотор він не купив, і машина ще 5 років простояла на вулиці у його сусіда на городі. Тут-то вона і підгнила: стояла передом до верху, і вода з водостоку застоювалася, з боку водія прогнив водосток. По вигнілій дірці вода стікала в салон і прогнила всю підлогу з водійського боку. Міняти бажано майже всю сторону, але це не страшно.
Я відразу знав, що поставлю мотор зі свого першого запорожця, і зараз машина в стадії збирання мотора та підготовки всіх вузлів до роботи на ходу. Хочу відновити машину в сток, але з деякими доробками двигуна на економічність і ресурс. Ось поки що так.






















