Дана історія бере свій початок ще задовго до свого здійснення. Авсе починалося з того, що колись давно, коли я був малий і нерозумів скільки у світі всього цікавого, коли за вікном проходилоостаннє літо 20 століття, я безтурботно проводив своє дошкільнежиття, але я розумів, що є одна "річ", яка не давала меніспокою.
Це два ветерани праці, які спокійно доживали свій вік, стоячи підпарканом біля двору. По закінченні років я дізнався що це 968модель Запорожців, та ще й модернізованої моделі(! ) у народі просто "мильниця", але про це пізніше., в кутку паркану стояло два ЗАЗи, один притиснутий з водійських дверей іншим ЗАЗом, а з іншого боку -паркан.Сидіти в тому "затисненому" зазері було одне задоволення, бойого не так сильно обчистили як той, що на одні двері був вільний.було викликано тим, що залізти у "затиснутий" зазер можна булотільки з вікна пасажирського місця (а це не кожному під силу)вільного зазера у вікно "затисненого". Іноді добрі друзі зачиняливікно, тим самим закривши єдиний вихід, іноді сам закривався відних, і тоді лишалися, я білий зазер і бурхлива фантазія. Це бувостанній рік, коли вони там стояли… Зникли… Через роки, коли бачишпроїжджаючий зазер, чуєш крик 4-х циліндрів, в душі прокидаєтьсярадість, і ти стоїш /сидиш, і згадуєш його запах салону, риси кермата приладки, як у ньому скриплять педалі та склопідйомники. У душітільки осідає осад від того, що з кожним роком їх все менше іменше. Одні просто віджили своє, інші терплять від бидло-тютинга таколгоспбуду, і все одно потім опиняються на пункті прийомуметалобрухту. Завжди мріяв опанувати це дивом, але мучило купапитань :куди ставити, а раптом те, а раптом все, що батьки скажутьі т.Д. І раптом влітку 2014 року друг (вован) купує собі зазер, таще й 968 та ще й "м". Я в той момент був далеко від цивілізації, убабусі на селі, але тоді пообіцяв, що обов'язково приїду і проїдуна ньому. І. Напевно це перший випадок, коли я хотів швидкого кінцяліта(! ). Так і сталося, 1 вересня, всі гуляння тощо, робочі дні —пари, пари, пари, і у вихідні я вириваюся до нього в гараж. Якебуло розчарування, коли в ньому не було гальм, і покататися ніяк.Повернемось на місяць Серпень, коли Вован його купив. Це бувавтомобіль без акумулятора, без гальм, ручник тільки на 1 колесоспрацьовує, незрозуміло що з агрегатом, що з електронікою.Інструментів у нас не було але я за дня їх добув і в середу, пішовши з пар, ми взявши ще одногрупника поїхали гальмапрокачувати. Приїхали, прокачали - працює все, Вован зробив щевлітку все щоб він заводився ... І ось він момент істини:завели, прогріли, і я рушаю. Ці почуття не передати коли сидиш і керуєш ...мрією. Але є маленьке АЛЕ, стан трансмісія-двигун бажала кращого.Сказати, що там все було плачевно, я не міг, бо не бачив і невникав що з ним, а було так:
1. Глухий при натисканні на зчеплення;
2. Не могли включити 4-ту передачу;
3. Не могли включити задню передачу;
Правда 1 раз вдалося включити задню, виявилося що вона включаєтьсяне так як у інших автомобілів тобто буквою "г" а по діагоналі. Чомутак не знаю досі.
Потому запхали звіра в стійло, і по дорозі додому розмовляли зВованом і все прийшло до того, що він хоче копійку, йому мало 40конячок, він не зможе кута давати, зазере не для нього і т.Д., ятоді і в думках не крутив про можливість придбати зазер, вже давнопоховав цю ідею далеко в своїй пам'яті, і тут така можливість. Япообіцяв подумати. Приїхавши додому відразу ж став промивати мізкибатькам, і місце для нього знайшов, і через тиждень я знову їдудивитися на нього як покупець. На мій подив було те, що кузов, та йсалон були в дуже хорошому стані, проблемним був ще розвал, гналомасло з двигуна, тік бензонасос. Але я на це заплющив очі — деньроботи і наступного дня вже поїхав на ньому.
Ось так, мрії збуваються, якими б вони не були.
/p>
"
Приїхавши додому відразу ж став промивати мізки батькам, і місцедля нього знайшов, і через тиждень я знову їду дивитися на нього якпокупець. На мій подив було те, що кузов, та й салон були в дужехорошому стані, проблемним був ще розвал, гнало масло з двигуна, тік бензонасос. Але я на це заплющив очі — день роботи і наступногодня вже поїхав на ньому.
Ось так, мрії збуваються, якими б вони не були.
/p>
"
Приїхавши додому відразу ж став промивати мізки батькам, і місцедля нього знайшов, і через тиждень я знову їду дивитися на нього якпокупець. На мій подив було те, що кузов, та й салон були в дужехорошому стані, проблемним був ще розвал, гнало масло з двигуна, тік бензонасос. Але я на це заплющив очі — день роботи і наступногодня вже поїхав на ньому.
Ось так, мрії збуваються, якими б вони не були.
