Дана історія бере свій початок ще задовго до свого здійснення. А все починалося з того, що колись давно, коли я був малий і не розумів, скільки у світі всього цікавого, коли за вікном проходило останнє літо 20 століття, я безтурботно проводив своє дошкільне життя, але я розумів, що є одна "річ", яка не давала мені спокою. Це два ветерани праці, які спокійно доживали свій вік, стоячи під парканом біля двору. По закінченні років я дізнався, що це 968 модель Запорожців, та ще й модернізованої моделі у народі просто "Мильниця", але про це пізніше. В кутку паркану стояло два ЗАЗи, один притиснутий з водійських дверей іншим ЗАЗом, а з іншого боку - паркан. Сидіти в тому "затисненому" зазері було одне задоволення, бо його не так сильно обчистили, як той, що на одні двері був вільний. Було викликано тим, що залізти у "затиснений" зазер можна було тільки з вікна пасажирського місця (а це не кожному під силу) вільного зазера у вікно "затисненого". Іноді добрі друзі зачиняли вікно, тим самим закривши єдиний вихід, іноді сам закривався від них, і тоді лишалися я, білий зазер і бурхлива фантазія. Це був останній рік, коли вони там стояли… Зникли… Через роки, коли бачиш проїжджаючий зазер, чуєш крик 4-х циліндрів, в душі прокидається радість, і ти стоїш/сидиш, і згадуєш його запах салону, риси керма та приладдя, як у ньому скриплять педалі та склопідйомники. У душі тільки осідає осад від того, що з кожним роком їх все менше і менше. Одні просто віджили своє, інші терплять від бидло-тюнінгу та колгоспбуду, і все одно потім опиняються на пункті прийому металобрухту. Завжди мріяв опанувати це диво, але мучило купа питань: куди ставити, а раптом те, а раптом все, що батьки скажуть і т.д. І раптом влітку 2014 року друг (Вован) купує собі зазер, та ще й 968, та ще й "М". Я в той момент був далеко від цивілізації, у бабусі на селі, але тоді пообіцяв, що обов'язково приїду і проїду на ньому. І, напевно, це перший випадок, коли я хотів швидкого кінця літа! Так і сталося, 1 вересня, всі гуляння тощо, робочі дні — пари, пари, пари, і у вихідні я вириваюся до нього в гараж. Яке було розчарування, коли в ньому не було гальм, і покататися ніяк. Повернемось на місяць серпень, коли Вован його купив. Це був автомобіль без акумулятора, без гальм, ручник тільки на 1 колесо спрацьовує, незрозуміло що з агрегатом, що з електронікою. Інструментів у нас не було, але я за дня їх добув, і в середу, пішовши з пар, ми взяли ще одногрупника і поїхали гальма прокачувати. Приїхали, прокачали - працює все, Вован зробив ще влітку все, щоб він заводився... І ось він момент істини: завели, прогріли, і я рушаю. Ці почуття не передати, коли сидиш і керуєш... мрією. Але є маленьке АЛЕ, стан трансмісії-двигун бажав кращого. Сказати, що там все було плачевно, я не міг, бо не бачив і не вникав, що з ним, а було так: 1. глухий при натисканні на зчеплення; 2. не могли включити 4-ту передачу; 3. не могли включити задню передачу. Правда, 1 раз вдалося включити задню, виявилося, що вона включається не так, як у інших автомобілів, тобто буквою "Г", а по діагоналі. Чому так, не знаю досі. Потім запхали звіра в стійло, і по дорозі додому розмовляли з Вованом, і все прийшло до того, що він хоче копійку, йому мало 40 конячок, він не зможе кута давати, зазер не для нього і т.д. Я тоді і в думках не крутив про можливість придбати зазер, вже давно поховав цю ідею далеко в своїй пам'яті, і тут така можливість. Я пообіцяв подумати. Приїхавши додому, відразу ж став промивати мізки батькам, і місце для нього знайшов, і через тиждень я знову їду дивитися на нього як покупець. На мій подив, кузов та й салон були в дуже хорошому стані, проблемним був ще розвал, гнало масло з двигуна, тік бензонасос. Але я на це заплющив очі — день роботи, і наступного дня вже поїхав на ньому. Ось так, мрії збуваються, якими б вони не були.
ЗАЗ 968

ZAZER-968Mбув 2 роки тому
Рік випуску 1988
Коментарі(8)

pro100zipperбув 10 місяців тому
Харош жужик! Подпись! Заходи в гости)))

Dukalis7778був 1 рік тому
Відмінний ЗАЗер, підпис!




























