Після продажу сивика, як і більшість, вирішив, що людині для щастя потрібен задній привід. Бюджет був досить обмеженим, і хотілося щось не гниле і хоч трохи кудись їде. Рикси пускали слини давно, особливо після того, як два роки тому прокотився по кільцю на напівдохлому роторі (який потім раптово помер). Але думка про те, що я куплю машину, вона буде жерти як Хаммер масло і бензин, і в один прекрасний момент відригне десь на підлогу шляху, зупиняла мене від покупки. Нічого не маю проти роторних рикс, ренезис — відмінний двигун, і як автомобіль вихідного дня він ідеальний, але як єдина машина… Загалом, ви зрозуміли мою думку.
Почав я дивитися на БМВ е46 (від 2.5л), лексуси is200 і, звичайно ж, на суби. Все, що старше, не розглядав, тому що шукав авто на кожен день, а не заготівлю під корч. І в цей момент я згадав про свап! Почалося читання та вивчення, що ж люди в рикси пхають, і відпрацьованих схем виявилося чимало — від 16-кл ваз мотора до 8-ми циліндрових вузлів.
Зараз робота і деякі інші життєві обставини не дозволяють пів року - рік виділити на грамотний свап своїми руками, тому почалися пошуки всього, що в той момент продавалося на поршневиках. Турбо не особливо хотілося з низки причин, основна з яких — машина повинна бути на кожен день, і якщо 90% часу турба не надує мотор, а навпаки, то це не плюс, а баласт. Вибір впав на x25xe і його похідні.
Під час пошуків, напевно, я задовбав розпитуваннями всіх продавців в6 рикс (а якщо пошукати, вибір був немалий) і навіть початкових варіантів. Деякі варіанти я навіть не поїхав дивитися по тим чи іншим причинам (в основному через кроїлову при свапалі), деякі були відвертими дровами, які тупо зґвалтували і залишили подихати або реанімувати новому власнику, а деякі були хоч і на ходу, але конкретно недоробленими. Все це при тому, що я не розраховував знайти стару машину в стані нової, адже я реаліст і чудово розумію, що дружина священика на такій машині не їздила.
І не знаю чому, але на свій нинішній автомобіль я поїхав дивитися останнім, коли вже зневірився знайти щось готове і живе. Начебто я мав побачити всі ті дрова, щоб було з чим порівняти.
Отже, що ми маємо: зелена (як пляшка шампанського) машина, на 5-ст мкпп, є блокування диференціала (при покупці колишній власник сказав, чи є вона, але я відразу почав це перевіряти). Коробка висить, як і повинна, на рідній штанзі, всі системи працюють у штатному режимі, керуються маздівськими мізками та дроселем. Двигун x25xe налаштований на січні Олегом 20xe (оскільки я вже знайомий з вазомозками по своїй колишній Хонді, для мене це незаперечний плюс, і їде відчутно краще, ніж на рідному ЕБУ, швидше за все, за рахунок того, що немає нічого, що душить мотор). Двигун встановлений через перехідну плиту з маздівським зчепленням, нічого не гримить, не вібрує (як це було з іншими екземплярами), під капотом все зроблено акуратно — приємно відкрити. Салон на ганчірці, з перетягнутою в алькантара стелею, в цілому доглянутий і акуратний.
Загалом, придбанням абсолютно задоволений. Згодом звіти про експлуатацію теж у БП. Дякую тим, хто дочитав до кінця.



















