Півтора роки. 100 000 км.

Він не був мрією. Мрією був попередній L200 яким я марив і ставйого власником мало не на руках його носив, прощаючи йому всі йогонедоліки стародавньої конструкції і відверті "косяки" яких було тамне злічити.
Але прощався я з ним важко, незважаючи на те, що до 200 000 км вінпочав безпосередньо діставати своєю "сипкістю".
Тут все було інакше. Auto ніяких емоцій окрім почуття поваги невикликав:купівля його - тверезий розрахунок, без безсонних ночейочікування, закреслення циферок на календарі до дня поставки "підзамовлення" і найменших планів щодо його видозміни вмайбутньому.
І ось уже "соточка". Що змусило мене в ньому перевернути моєуявлення про ідеальний автомобіль так досі зрозуміти не можу. Ягеть-чисто забув про своє друге авто, "зафаршироване" по "більшене" лізе" турбово-чіпованом 308м. Як рамний пікап може розганятися, гальмувати і керуватися як авто легкове досі зрозуміти не можу. Цефілософія VW. Тільки їм ведена філософія створення автомобілів. Іне важливо, чи Поло це бюджетний чи Туарег флагманський. Підхід довсіх один:ідеальна ергономіка і максимальне почуття автомобіля забудь-яких дорожніх умов. Я, затятий шанувальник механіки повиненвизнати:бітурбо плюс восьмиступінчастий ZF помножені на постійнийповний привід і ідеальний рамний пікап. З нього вилазити нехочеться. А спортивний режим АКПП додає йому певної дикості уповедінці при напруженому трафіку на трасі. Все вірно. Вовк.
Материй, статний, сильний, що вселяє повагу своїм виглядом. Надорозі його поважають, слідом йому обертаються, на парковкахпідходять, діти пальцем у його бік тикають, прекрасна підлога зострахом коситься. Машина щось зовні злісна. Особливо зобважуванням правильно підібраним. А вже ходові вогні біксеноновихфар один в один повторюють погляд вовчий. І коли всі мої знайомі таколеги вже пересіли на Прадо і Двохсотки Тойотівські я залишивсяприхильником пікапів. Бо в них не було ніколи. Вони сідають наАмарок, їздять на ньому, погоджуються що їде, керується і гальмуєне в приклад краще за їхніх "сараїв", але культ Тойотівськихпозашляховиків непереможний. Слава богу, мене доля ця поки минестороною. Триматимуся з сил останніх. Слава богу триматись є закого. Наступне покоління майже без змін виходить, а значить, язнову через пару років піду в салон VW. Справжній чоловічийавтомобіль, практичний та стильний. Але стильний за своїм. Амарок +помпова рушниця + м'ясо на багатті + шматок хліба свіжого + склянкакефіру = стиль життя. І це мій стиль. Грубо та примітивно. Затепо-чоловічому. А поки що диски гальмівні новенькі він просить таколодочки до них. Мовилися диски то за "соточку" пробігу.Вжезамовив. Заощаджувати на став. Дорогі взяв, перфоровані і колодочкиїм в масть, дуже якісні. Поставлю, прокачуся — поділюся враженнями.Більше жодних вкладень машина не вимагає. Від нової мало чимвідчуття відрізняється. Пригадується "елька" вже на 70 000 км.амортизатори і стійки поміняти просила, а цей мовчить. З почуттяглибокої вдячності та поваги.
Про таких говорять: "справжній друг…"