Не дорогою…

Він поїхав прямо, на південний схід, а я повернув ліворуч"., напівніч і проїхавши метрів 50 зупинився біля придорожнього кафевипити кави, він це помітив і розвернувшись повернув у мій бік, бадьоро підкатив до мене він опустив бічне пасажирське вікно. : "ніфіга собі! Звідки спритність така? ! ". Уважно вислухавши моюкоротку розповідь він схвально кивнув головою. Піднявши вгорувеликий палець руки він побажав мені удачі і потужно розвернувшисьзробивши на прощання пару прощальних "фа-фа" він пішов додому. Цебуло двадцятьма хвилинами пізніше… Я неквапом і розслаблено котив улівому ряду ідеально рівною, абсолютно сухою дорогою, що має по двісмуги в кожному напрямку. І чистий звук незрівнянної композиціїImany – You Will Never Know.Десь далеко ззаду долинали потужні, утробні гуркіт напівсплячого сабвуфера. Комфортніше. Круїз контрольчесно тримав задані 120 км/год. Я за звичкою вкотре глянув у бічнідзеркала, потім усередині салонне. Позаду нікого. Затримав поглядна самотньому пішоході біля узбіччя після чого знову перевів погляду дзеркало. І тут я побачив ЙОГО! Звідки він взявся? ! Великий, широкий і чорний як грозова хмара він, свердляючи поглядом чотирьохкілець габаритних вогнів корму моєї машини, стрімко наближався якАрмагеддон. Як довго я чекав подібного! Не без достатньої часткизнервованості я інтуїтивно продавив педаль газу до кік-дауну і миполетіли. 160. Попереду затяжна та ідеально рівно прокреслена дугаповороту. Ще тиждень тому на 17 літніх ковзанках я пройшов би цюдугу під повним дроселем і оком не моргнувши. Але сьогодні у мене«зима R16». На мить прибираю ногу з педалі газу, а через секундузнову клацаючи кнопкою кік-дауна, на межі зчіпних властивостей шинвиходжу з повороту на 180ти. Знову в дзеркало він відстав метрів на30. Видно крени більше моїх будуть ... Далі прямо. Ідеально рівнаділянка дороги завдовжки кілометрів зо три, одразу за якимнаселений пункт. Перекладаю АКПП у ручний режим, переходжу з шостоїна п'яту і набираючи 210 підтикаю шосту… Обмежувач зрадницькиспрацьовує на горезвісних 215… Більше не розігнатися. Вже зазвичкою дивлюсь у салонне дзеркало. Наздоганяє. Потихеньку, аленаздоганяє. Я йду праворуч, звільняючи ліву смугу. Дорогунайсильнішим …
Поки він, знущаючи моргаючи «аварійкою» мене обганяв я встиг йогорозглянути. Адже різниця у швидкостях була невеликою. Красень! Уновому кузові F10 він виглядав могутнім і статним, а на кормікрасувався шильдик 528:- 2 літри, 245 к.С. І жоднихобмежувачів…
Населений пункт зустрів нас червоним сигналом світлофора. Зелений.Він рвонув уперед – я за ним. Адже різниця в розгоні ледьпомітна.))) Не вдається йому відірватися. Я то легше буду .)))Забарившись він таки пропускає мене вперед не ризикнувши обганяти«фуру» через «суцільник». Його збив з пантелику зустрічний бусик, що рухався назустріч у вже небезпечній близькості, ніж я відразу жі поспішив скористатися, обігнавши і ЙОГО та «фуру». Коротше іпоманевреннее мій Пижик буде.))).
Проїхавши населений пункт ми рушили вперед. Я попереду, він услід.По черзі обганяючи всіх і всі ми стрімголов летіли на межіможливостей машин не створюючи ні попутним, ні зустрічним учасникамдорожнього руху ніякого дискомфорту. Ми просто їхали найшвидше нахороших машинах гарною напівпорожньою дорогою тверезо усвідомлюючисвої дії і прораховуючи дорожню обстановку на кілька кроків уперед.А я кермував і думав. Адже між моєю машиною та її величезноюпрірвою – цінова, іміджева, класова. Збоку напевно виглядало так, наче щука женеться за карасем. І яким би прудким карась не був, рано чи пізно щука його «сховає». Але як приємно, коли тебе та твоюмашину на дорозі починають поважати. Особливо коли подібне походитьвід представника легендарної автомобільної марки. Однією знайкращих у світі.
… І «вона» таки «його» «сховала». Злегка занурившись у роздуми я неризикнув на підйомі обганяти новенький Кашкай ніж він відразу ж іскористався, відразу об'їхавши і мене і Ніссан. А через 500 метрівбуло перехрестя. Але нам було не по дорозі ... Він поїхав прямо, напівденний схід, а я звернув ліворуч, на північ і проїхавши метрів50 зупинився біля придорожнього кафе випити кави ...
" І яким би прудким карась не був, рано чи пізно щука його«сховає». Але як приємно, коли тебе та твою машину на дорозіпочинають поважати. Особливо коли подібне походить від представникалегендарної автомобільної марки. Однією з найкращих у світі.
… І «вона» таки «його» «сховала». Злегка занурившись у роздуми я неризикнув на підйомі обганяти новенький Кашкай ніж він відразу ж іскористався, відразу об'їхавши і мене і Ніссан. А через 500 метрівбуло перехрестя. Але нам було не по дорозі ... Він поїхав прямо, напівденний схід, а я звернув ліворуч, на північ і проїхавши метрів50 зупинився біля придорожнього кафе випити кави ...
" І яким би прудким карась не був, рано чи пізно щука його«сховає». Але як приємно, коли тебе та твою машину на дорозіпочинають поважати. Особливо коли подібне походить від представникалегендарної автомобільної марки. Однією з найкращих у світі.
… І «вона» таки «його» «сховала». Злегка занурившись у роздуми я неризикнув на підйомі обганяти новенький Кашкай ніж він відразу ж іскористався, відразу об'їхавши і мене і Ніссан. А через 500 метрівбуло перехрестя. Але нам було не по дорозі ... Він поїхав прямо, напівденний схід, а я звернув ліворуч, на північ і проїхавши метрів50 зупинився біля придорожнього кафе випити кави ...