Доброго дня, капітальний ремонт! Вступна частина

Вітаю всіх, хто зайшов!
Чотири місяці… Якщо так подумати, то відрізок часу невеликий. Можнанавіть сказати — мізерний. За цей відрізок сталося подій більше, ніж відбувалося у мене за два попередні, разом узяті роки, аперенесемося на чотири місяці тому…
Жовтень
На здивування, був теплий місяць, можна спокійно працювати уфутболці на вулиці, у вихідні копаючись у улюбленомуавтомобілі.Після глобальної ревізії гальм, прочитати можнатут:Гальмівну систему — у заводський стан! пройшло дня три.Усонячний вихідний прийшов у гараж.Потрібно їхати на дачу Ключ настарт, легке клацання стартера і ось, УЗАМ вже весело бубонить своюневигадливу пісню.Чекаю поки прогріється, виходжу з автомобіля, йдудо двигуна, нахиляюся і завмираю в цій позі. Який стукіт, капітальний ремонт ДВЗ був 1200 км тому, виїжджаю з гаража і прямуюв бік дачної ділянки. Їхати – 40 км. Житомирська траса зустрілачорною смугою дороги. Металевий стукіт вже чути в салоні. Нічогострашного, думаю я, клапана треба відрегулювати, їх ніхто не чіпавпісля ремонту. День на дачі та ввечері – беру курс на Київ.Металевий стукіт, пробки, гараж, металевий стукіт. Авто в гаражі, темно, відкриваю капот, стукіт. Щось заворушилося "під ложечкою".Щось погане. Стою хвилин 10, слухаю, звідки йде. Та ні, всенормально, все-таки клапана. Закриваю капот, гараж, їду додому.Наступного дня ознаменували термінову поїздку до людини, якапогодилася їх відрегулювати. Я записаний на 9 ранку, отже, потрібнобути там о 8.30. Це неподалік мого будинку. Прохолодний ранок, гараж, автомобіль, запуск двигуна, стукіт, ще голосніше, ніж вчоравранці. Прислухаюся. Не схожий цей стукіт на клапана, от хоч титрісну, гаразд, думаю, зараз поїду, мені все зроблять і все будедобре. Приїжджаю до майстра, він довго стоїть слухає, потім каже, залишай, увечері, годині 6, передзвоню і забереш. Відмінно, гадаю, віддав ключі і поплів до 2blood. Вийшов з кооперативу— відразу з'явилося те погане передчуття. День тягнувся як жувальнагумка, яка прилипла до підошви чийогось черевика. І ось, зрештою, 6вечора. Дзвоню, ніхто не бере. Не витримав, пішов до майстра. Вінпередзвонив тільки тоді, коли я з 2blood Підходив доМоси. Мовчазно дає ключі. Заводжу. Стук став тихим, фух, отже, всетаки добре. Він каже — погазуй. Даю газ. Гучний стукіт проявляєтьсяна всіх режимах роботи двигуна. Мовчки піднімаю на нього погляд.Запитує, хто робив "капіталку". Невиразно відповідаю. Він продовжуєговорити, ремонт неякісний, зробили на "відвалі". Наприкінціполум'яної мови видає двигун стукає, конкретніше палець у розбитійвтулці шатуна.Мовчки віддаю гроші, сідаю в авто, він продовжуєкаже, що може зробити необхідний ремонт, але я не слухаю його. Тихокажу дякую, рушаю. Вікторе, дякую йому за це — мовчить. Вінзасмучений не менше за мене. На світлофорі в АЗЛК тиша. Добре, всеж таки майстер клапана відрегулював. Двигуна не чути. Не чути, докине доторкнешся до педалі газу. Зупиняюся біля свого будинку, говорюдругу, що хочу побути один, він все розуміє. Не маленький. Вечір.Повільно в'їжджаю у гараж. Темно. Салон пахне бензином та хлібом.Мій улюблений запах дитинства. У ЛуАЗі пахло також. Згадую Діда.Скупа сльоза капнула на відмите за допомогою зубної щітки тамиючого засобу сидіння. Прикро. Прикро до сліз. Не через витраченігроші. Через те, що Москвич знову стоятиме. Найбільше менезасмучує, коли він стоїть, а не їздить. Того вечора я сидів вАвтомобілі і дивився в одну точку на стіні воріт. Це булафотографія Діда. Він дивився на мене трохи примружившись, такийрідний і такий далекий, немов питаючи, що ж далі робитимеш, онук?
Так почався новий етап мого життя.
Листопад< /i>
Політехнічний інститут дав мені величезну кількість знань, найголовніше з яких — це розуміння того, чим я хочу займатися вподальшому житті. Для всіх моїх ровесників знадобилося 11 класів, щоб зрозуміти це. Мені ж — знадобилося 11 класів та 4 курсиуніверситету. Одна людина сказала, що в інституті треба вчитися, поки вона не почне заважати тобі розвиватися у твоїй улюбленійсправі. І ось такий момент настав. Щось я розтягнув свою розповідь.Немає в ньому технічної складової, але мені потрібно булорозповісти передісторію. Технічна частина:Зібравшись із духом ідумками, почав міркувати холоднокровно. Цього разу — капітальнийремонт робитиму особисто я. Жодних дядьків Васей з 4 гаража таіншого. Якраз настали холоди і я взявся за справу знімаю кузовніелементи. >

Ями в гаражі в мене немає, але це виявилося не проблема.

Кліренсу позаздрить сучасний позашляховик!

Отже, що ж я хочу, Запитаєте ви? А відповім я Вам —фотографією

Як поодинці зняти коробку без ями та перекидання автомобіля?
Так дуже просто!
Фінальне фото двигуна в зборі

> Коробку було знято, тепер мені потрібно відкрутити і знятимаховик. Для цього, своєю чергою, потрібно зняти стартер. Тут менізнадобилася допомога друга

Знімаємо маховик
Стертий до металу графітовий вижимний підшипник, стертий у мотлохдиск зчеплення, все в старій трансмісійній олії, яка колись веселоляпала на всю поверхню дзвона< br> Хм, дві прокладки ГБЦ, думавя. Навіщо? Відповідь я отримав після розтину двигуна… Що ж, нацьому моменті я закінчу не технічний запис. Скоріше, це була йоговступна частина. Сподіваюся, що не сильно втомив тебе, Любийчитачу, своїми спогадами та переживаннями. Якщо втомив, то прошупробачити. Наступний запис у бортжурналі з'явиться дуже скоро.Цього разу Вам не доведеться чекати по 4 місяці новин від могоМосквича. Матеріалу відзнято багато і у відмінній якості.b> Дякую, що приділили свій час, до швидких зустрічей!