Яксь запитали мене, чи не хочу я обзавестися якоюсь машиною, щобпередати дітям як сімейну ретро-авто-реліквію. Без вагань відповів, що хочу, але поки не вирішив, що саме.З СРСР класикою стрімкозв'язуватися, у мене немає часу постійно стежити, інакше вона черезпару років знову розвалиться.Японці - проблема ззапчастинами.Америка - аналогічно. Подібно Е21, гопники докінчаютьзалишки.Вже, втім, досить складно знайти цілу машину.З Європипригнати не дав утилізаційний збір.І ось пощастило знайти цюмашину.Дорого, як на мене, вона не коштує цих грошей, багато роботидля приведення в ідеальний оригінал, по-іншому, напівзаходами, я неможу.
Довго вагався між 1 і 2 переходом, радий, що в результаті у мене1й, він рідше, і не намагається пластиком кричати, що "я з 90х, хочі роблюся з 82 року". Трохи блиску сучасності. Можливо, цесуперечить принципам музейності експонату, але це як музика Hard &Heavy 80х, якісна, все ще подобається слухати, ностальгувати, алепри цьому ходити в лосинах, з довгим волоссям і нафарбованим губамия не буду :) На машині був повний обважування Zender, колеса MIM, іще багато всього під заміну… Обважування втратило пороги черезпотворність деталі, а задню губу через стан. Міми поїхали туди, деїх пестять і плекають, поступившись місцем легендарним і рідкіснимOZ Hamann PG1. Салон змінюється, втрачаючи дорогою неоригінальніречі. Техніка в міру поломок робиться якісно.
