КПП 5 Волга на роликах. Продовження. Чому погано включаються 1-а та 2-а передачі.

Всіх зі святом, хто святкує! Решті — привіт!
Сьогодні, як і планувалося, горілка, шашлик, друзі і таке інше… Аледень наближається до кінця, а Завтра буду приступати до збираннякоробки.Треба по-будь-якому машину на хід поставити до кінця свят, але вдасться мені це чи ні, поки зовсім не впевнений.Але...доживемо до понеділка.
Поки все розкидано, а це неподобство триває вже не один день, булаунікальна можливість все детально розглянути і оцінити, а напідставі побаченого можна вже зробити відповідні висновки, але моївисновки, як і передбачалося, виявилися невтішними, але вирішив непсувати. Зайвий раз нерви, а просто в голові прикинути пландій.Причиною кількох попередніх впроваджень у коробку була проблемаз включенням 1-ї та 2-ї передач.Причому, чесно сказати, безуспішних.От першим ділом вирішив розібратися, чи можна цеперемогти. В інтернетах по всіх форумах пишуть, що, на кшталт, нелізь у коробку, а лікуй зчеплення. А якщо в мене все гаразд зізчепленням? Та й чому тільки 1-а та 2-га? На 4-х ступці жоднанормально не втикалася, коли були проблеми зі зчепленням, а колиусувалися недоліки, все приходило в норму. Коротше марення пишутьусі ці письменники. Зрозуміло, це моя думка, яку я нікому незбираюся нав'язувати. Але й окрім цього я можу сказати, що глибокопереконаний у тому, що причина цієї недуги у п'ятиступінчастійкоробці закладена ще на стадії розробки, тому ефективного методулікування традиційними методами не існує. Єдиним можливим методомможна вважати дуже акуратну добірку деталей і потім в жодному разіне допускати різких рухів при експлуатації коробки. Та й це ненадовго. Впевнений, що конструктори самі намагалися усунути свійкосяк, коли винаходили ці дебільні подвійні синхронізатори, які, крім кінського цінника на ремонт, жодного ефекту не дали. Ну а осьі винуватці цього лиха:Ось ті перші а ось ті другі
Нічого не зрозуміло? Ну тоді поїхали розбиратися докладніше. Щоб мизмогли фізично встромити передачу, зовнішня обойма муфти повиннаспочатку нанизатися на синхрон, а потім вже на шестірню. Ось ми і, впливаючи вилкою на цю обойму, намагаємося її перемістити. Її косізуби та зуби синхрону повинні поєднатися таким чином, щоб обоймазайшла на синхрон. У процесі цього переміщення обойма штовхаєсинхрон у бік шестерні і він упирається конічною частиною конусшестерні. При цьому відбувається таке собі "зчеплення", врезультаті "пробуксування" якого синхрон гальмує (або розганяє) цюшестерню до частоти обертання муфти (по суті, вторинного валу). Яктільки частоти обертання зрівнялися, обойма вже може застрибнути навідповідні зубці шестерні, після чого передача виявляєтьсявключеною.Процес простий і зрозумілий, описаний десятки разів урізній літературі (щоправда, із застосуванням нормальноїтермінології та стилю викладу, на відміну від мене).
Так ось. Все б нічого, але в нашому випадку мають місце шестірнізначних розмірів і ваги, до того ж проблему посилює і значної вагипроміжний вал, що знаходиться в постійному зачепленні з усімашестернями, а також передавальне число між ними на цих передачах.Простими словами, пригальмувати або розігнати бідному синхрону всюцю балабуху через конусне зчленування ох як не просто! До того жочевидно, що для виконання цього завдання потрібен певний час, бомиттєво зрівняти частоти обертання таких важких деталей нереально.Але, поки передача не включилася, синхрон упирається з одного бокуконусом, а з іншого боку трьома рогами. Конус у результатістирається, а роги сплющуються, бо щоразу б'ються об гостру кромкуу виступах муфти. До чого це призводить, гадаю, зрозуміло. Призначному зносі конуса, зчеплення немає і передачі включаються зіскреготом зубів з усіма витікаючими. А знос рогів загрожуєпопаданням "зуб на зуб" муфта-синхрон (за рахунок великогопереміщення щодо муфти) і одного разу зламаною лаштункою. Тут я, правда, відразу повинен обмовитися, що роги страждають тільки насамому початку процесу включення і рівно доти, поки обойма незачепиться за зуби синхрона. Але так чи інакше це відбувається прикожному включенні та навантаження тим більше, чим різкіше минамагаємося встромити передачу.
Ну і який вихід? Та ніякого! Беремо із собою шестерні тих передач, які погано вмикалися, і вкотре вирушаємо на ринок за новимисинхронами. При виборі насамперед нап'ялюємо синхрон на конус.Конуса повинні збігатися чітко і при цьому проміжок між шестернею ісинхроном повинен витримуватися. Відразу вимірюємо штангелем ширинувсіх трьох ріг. Вона має бути не менше 5, 5 мм. Тільки після цьогорозраховуємося із продавцем. У мене цих синхронів вже ціла коробкав гаражі валяється, але ними їздити неможливо. Усі абсолютно нові! То ріжки по 5 мм, то конус має не той кут... Дехто примудряєтьсянапаяти і притерти, але я вважаю, що це вже маразм. Так, і меніказали, що вже з'явилися у продажу синхрони, виготовлені методомпорошкового лиття (як сантехнічні краніки та фітинги). Як їхвідрізнити я не знаю, але можу собі уявити наслідки встановленнятаких синхронів. Зі скреготом — винен синхрон; якщо передачунеможливо включити, не зламавши кулісу, теж винен синхрон; якщобуло все добре і раптом стало погано, то цілком можливо ми дужелюбимо різко перемикати передачі і робимо це регулярно; ця коробкабільше підійде для тихохідних моторів типу ЗМЗ 402 і для їзди встилі пенсія.Тоді її на довше вистачить; для крутибельного 406-гомотора і динамічної їзди, без якої в наш час неможливо, меніздається варто дивитися в бік головної пари заднього моста звідповідним передатним числом і відкотитися до 4- х ступінчастійкоробці, яка не страждає такого роду недугами.
В іншому, висновки ще не остаточні. Або взагалі ставив питаннябалансування деталей цієї коробки, що обертаються? Особисто я собінавіть уявити не можу, який розколбас там діється навіть засередніх (близько 3000 об/хв) частот обертання двигуна. Інтернетимовчать. Загалом, це повний пипець, панове…