Встановлення кондиціонера.

Ента стаття написана на неодноразові прохання стражденних в особіFreethinker77, якому я обіцяв ще років кілька років тому написатипро досвід встановлення та їзди. З кондиціонером, а оскільки словомоє твердіше за горох, то свою обіцянку виконую. Єдиний недолік її (статті) полягає в тому, що немає фото процесу встановлення, алише кінцевий результат, тому що встановлював я кондиціонер удалекому 2013 році, коли про «Драйву» я чув лише краєм вуха і тимбільше не збирався там писати. В комп пробрався якийсь вірус і зжербільшість фотографій, присвячених кондиціонеру, а нових я неспромігся зробити. Я завжди намагаюся докладно розповісти протворчий процес вирішення проблеми, презирливо званого «КЛОЗетом»«колгоспингом», але тут уже нічого не поробиш, так що доведетьсяВам, шановні читачі, піднапружити свою технічну уяву. Можливінапади неконтрольованої агресії, що переходить у словесний пронос, у чому кожен може переконатися, прочитавши коментарі до моїхстатей, особливо до найпершої і найскандальнішої, внаслідок чоговчені мужі з «КЛОЗету» з «смітником» рознесли її в пух і прах Післятакого «гостинного» дебюту можна було плюнути на все і пітианглійською, але моя вроджена впертість і небажання йти на поводу увсяких там гавкаючим з підворіття, якими «Драйв» просто кишить, дозволило і надалі нести світле та прекрасне. Іноді складаєтьсявраження, що він («Драв») потрібен їм не для того, щоб чогосьнавчитися, а лише для виплескування душевної злості, особливо якщоавтор живе і творить у певному царстві-державі, про яку з «ящика»несуть всяку нісенітницю собачу. Отже, Господа Присяжні Засідателі, захотілося мені якось встановити кондиціонер. Цьому сприяли двіобставини:перша полягає в тому, що я в ті часи щороку відвідувавсвоїх батьків, які проживали в місцевості, де розташовуваласяколись столиця Золотої Орди Сарай-Берке і де день з температуроюнижче +30 вважається прохолодним, а тому їзда в автомобілі є дужене комфортним заняттям.
-друга причина полягала в моїй цікавості - а який він, кондиціонер, в роботі, його переваги і недоліки, адже одна справа коли Васпрокотять кілька хвилин на дорогій іномарці, а зовсім інше, коли невилазиш зі своєї робочої «конячки». Щоб не тягнути кота за хвіст, приведу пристрій кондиціонера, завантажене з інтернету.

Як бачите, нічого тут складного немає і справа залишилася замалим – зібрати необхідні вузли та агрегати та встановити їх намісце.

Оскільки людина я лінива, то вирішила піти перевіреним «КЛОЗетом»шляхом, тобто просто роздобути все гамузом, купивши комплект нарозбиранні, але не тут було, оскільки пошуки не увінчалися успіхом- для 2.3, 2.6 і 2.8 цього добра було як бруду, а для 1.8 не булозовсім і як запевняли продавці, на 1.8 дуже рідко ставиликондиціонер. Тоді мені здавалося, що вони злегка прибріхують, алезараз, через роки, думаю, що це правда. Весна вже скінчилася, літовступило у свої права, вже на дворі був липень місяць, наприкінціякого я традиційно виїжджав у відпустку, щоб як завжди відзначитисвій день народження (29 липня) на Колимі, тільки не тією, якадивовижна планета – дев'ять місяців зима, решта літа,
а на тій, що розташована на березі Ахтуби біля Стасова хутора, а«кондиціонер» так і залишався в не реалізованих планах.комплектації кондиціонера.
Перш за все зайнявся пошуками серця «кондиціонера», а саме –компресора. Як виявилося, виробників цього пристрою не так вже йбагато, подробиці опущу, а в двох словах така справа – один типкомпресорів ставлять на європейські машини, а інший наазіатські.

< Безумовно, що найпростіше було б поставити компресор від«С-3» або «С-4», благо вони всі однакові за своїми параметрами, алеось невдача - всі вони були з пробігом за 200 000 км за ціною 50 $, а фахівці-кондиціонери попереджали в один голос, що після такогопробігу компресор, як правило, потребує серйозного ремонту. Був щеваріант із купівлею нового компресора за 200$, але тут уже почалотиснути національне земноводне, а тому я вирішив не ризикувати, апіти іншим шляхом, для чого купив за 30$ компресор від«Шевроле-Лачетті» з пробігом 10 000 км. . Господар, будучи «злегка»напідпитку, повертався «з забави», але тут раптово на дорогу вибігзалізобетонний стовп і вдарив «Лачетті» у праву середню стійку, після чого машина обвілася навколо нього, як змія навколо келиха ігодилася після цього тільки як «донора» з\ч.
Я справедливо розсудив, що внутрішній об'єм «Лачетті» не особливовідрізняється у своїх розмірах від «С-3», а тому потужностікомпресра має вистачити. Забігаючи наперед скажу, що у своїхрозрахунках не помилився і компресор цілком справлявся зі своїмиобов'язками. Тепер настала черга випарника, який я поставив від«А-6» (с -4). За своїми розмірами та іншими параметрами він невідрізняється від випарника "с-4", але в ньому є один маленькийнюанс - салонний фільтр, який здорово виручив мене трохипізніше.
Справа в тому, що я не любитель їздити однією і тією ж дорогою, тимбільше на такій дистанції (2 000 км в один кінець), а томунамагаюся їздити різними путівцями, а не гнати, висунувши мову набороду, по трасі.
Повірте мені на слово, що краси на цих путівцях набагато більше, ніж на автобані, та й люди в глибинці набагато привітніші тадоброзичливіші, ніж ті, що годуються з проїжджих.
> Ось і тоді, у 2013 році, я не поїхав найкоротшою дорогою черезДонбас, а звернув з Харкова на Вовчанськ та Шебекіне і поїхавуздовж кордону аж до Павловська, а далі була ст. Вешенська і все, що пов'язане з безсмертним «Тихим Доном», але про це якось іншимразом.
Дорогу цю (прикордонну) ремонтували в скаженому темпі, вдень івночі, не даючи спати аборигенам. «Камази» гасали, як пригорелі, піднімаючи такі клуби пилу, що за п'ять метрів нічого не буловидно, а будинки в селах стояли з затемненими вікнами, оскількимити їх не було жодного сенсу. Місцеві скаржилися, навіщо такийпоспіх, адже можна було якось тихіше все робити, а не працювати вавральному режимі. Як добре відомо, наступні згодом події, про якіне прийняти говорити вголос, але про які всі добре знають, показали, навіщо в поспішному порядку йшов ремонт цієї рокадноїдороги.

Проїхавши з півсотні кілометрів суцільного ремонту, ми зупинилисябіля сільської крамниці, щоби «остограмитися» морозивом. Я непомилився у терміні – морозиво у цьому магазині справді мало вагу у100 грам, як у старі добрі часи, а не у 60 грам (за стаканчик), яку Львові. Та що там стаканчик, який так «усох», що в нього можнасміливо заштовхати подвійну порцію, навіть мій улюблений інеповторний львівський «Каштан» і той за нинішню зиму схуд з 80-тиграмів, до 70-ти грамів, подорожчавши при цьому на гривню –менеджери «Львівхолоду» добре засвоїли основні принципимаркетології.
І ще трошки про морозиво – найсмачніше морозиво, яке я їв у Росії, роблять в Урюпинську!

Глянувши на машину, я мимоволі свиснув, побачивши ту кількістьпилу, яка на ній була, а в салоні на передній панелі булабездоганна чистота. Здавалося б, що без мийки не обійтися, алечерез пару годин ми потрапили в таку грозу, що «Ластівка» засяяла, як нова копійка на сонці. А от з радіатором довелося повозитися.Поставивши б/в, я був уражений тією кількістю дірок, що вилізли наньому. Списавши їх на випадок, взяв ще один б/в радіатор, але і вінопинився в стані дуршлагу. Пізніше я зрозумів причину такогоплачевного стану радіаторів. Справа в тому, що будь-якийалюмінієвий радіатор після того, як він зніметься з машини, необхідно залити робочою рідиною. В іншому випадку корозія дужешвидко «згризе» його зсередини. Зрозумівши, що з б/в каші незвариш, купив новий за 100$ на спеціалізованій фірмі«Авторадіатор», що на вул. Пластовий, 7.
Інформація дана не на правах реклами, а в порядку обміну досвідом., салонний фільтр і «шкалик» синтетичної компресорної олії.
Трубки, шланги та штуцера купив дешево у знайомого розбирачавдома.

Ось тепер почався мій найулюбленіший процес - установка всього помісцях і припасування елементів кондиціювання, але перед цим япереніс акумулятор під заднє сидіння, де він відмінно розмістився.Силовий провід узяв від 2, 5 тді і просунув через штатні отвори вмоторному щиті. Насамперед необхідно було встановити компресор. Узаводському виконанні він на 1.8 стоїть праворуч унизу, але це зрідним компресором, а мій азіат там не містився. Проблема полягалав тому, що незважаючи на приблизно однакові розміри, вихідніпатрубки з нього дивляться вгору і упиралися у випускний колектор, а на рідному компресорі патрубки дивляться убік. «Звивиною» перенісгенератор з лівого боку на праву і закріпив на саморобномукронштейні. На жаль доступ до генератора став набагато гіршим ідоводилося знімати захист рухового відсіку, щоб зняти генератор.схеми, вгорі стояв не генератор, а помпа з крильчаткою, а генераторстояв на перехідній плиті, до якої кріпитися помпа., Що душазабажає. Для приводу компресора прикупив полікліновий шків, агенератор запитувався від штатного речейкового. Тут теж довелосяповозитись, оскільки струмочковий шків необхідно було зістикувати зполікліновим, який стояв ближче до шківа на колінвалі. Післякількох не дуже вдалих рішень установив їх через проставку, прикрутивши до шківа довгими болтами М8. Ще кращим варіантом було бпросто зварити їх (шківи, ​​а не болти) разом, але для цього у меневже не вистачило терпіння, оскільки час почав підтискати. Накомпресорі був полікліновий, то зняв з помпи потічковий, а на йогомісце встановив від якогось «Пасата», розширивши робочу частинушляхом приварювання кільця. Спочатку дав «знайомому токарю» шків, він виточив за розмірами розширювач, я зварив їх удома разом, затиснувши в лещата, після чого віддав на повторну проточку.Незважаючи на незграбність конструктивного рішення, проблем з цимшківом немає досі. Полікліновий ремінь приводу помпи та компресоранатягувався за рахунок переміщення компресора та фіксаціїсаморобною планкою. З ним теж проблем не було, за винятком одноговипадку:- Полікліновий ремінь я підібрав фірми «Дейко» і припробігу в 500 (п'ятсот) (! ) км він розшарувався в одну нескінченнунитку!

Але це ще були квіточки, бо ягідки полягали в тому, що ця нитканамоталася ззаду на шків колінвала, ну а далі потрапила підзубчастий ремінь ГРМ, який не витримав лихої долі, взяв та йлопнув!
Оскільки в 1.8 подібна неприємність не загрожує ударом по клапанах, а також враховуючи той факт, що трапилося це ясним днем, то замінаременя ГРМ та допоміжного ременя тривала менше години. І до речіпро пташок – обидва ремені я поставив НОВІ фірми «Контитех», оскільки б/в, навіть для підстрахування не визнаю і вожу їх (запасні нові) під заднім сидінням.

<
Генератор також натягувався саморобною планкою на кшталтзаводського рішення.

Тепер, коли навісне обладнання стало на місця, зайнявсявстановленням випарника. Десь у надрах інтернету знайшов розміткуотворів для кріплення випарника. А також вирізав отвір для заслінкирециркуляції і, як виявилося, даремно, оскільки жодного разу цейрежим не включав.
«Британські» вчені за порадою вірменського радіо придумали такуштуку:
-стоїте Ви біля пробки, насолоджуючись прохолодою і раптом нізвідки не візьмись з'явився «дагестанський» «КАМАЗ», побачивши, атим більше, при вихлопі якого «Грінпіс» відразу заявляє прозастосування забороненої хімічної зброї. Здавалося б, без протигазуВи не протягнете і пари хвилин, але Ви робите фінт вухами, включивши рециркуляцію і тепер повітря для кондиціонера абообігрівача (взимку) забиратиметься з салону, а не зовні до більшоїзаздрості злиднів на колесах, у яких такого режиму немає Здавалосяб все добре, всі посміхаються і махають, але запас кисню у Вашомужовтому підводному човні аж ніяк не нескінченний, а до режимурегенерації кисню в автомобілі навіть вищезгадані вчені чоловіки щене скоро дійдуть, а тому Ви незабаром будете позіхати зябрами, намагаючись ковтнути свіжого повітря, нехай навіть і з «Шанеллю №7»з вихлопної «КАМАЗа». Застосування цього режиму виправдане лише припрогріванні салону взимку і то воно викликане тим, що на сучаснихавтомобілях х.Х регулюється електронікою і обороти двигунапрактично не залежать від його температури і становлять близько800-900 об/хв, при яких швидко нагріти салон неможливо. Тому такафункція, як правило, включається автоматично навіть на не дорогихіномарках.
У мене ж стояв старий добрий карбюратор з «автопідсмоктуванням», який давав на старті 2000 об/хв, що дозволяють швидко прогрітидвигун і салон.
Фільтр-осушувач закріпив на саморобному кронштейні, прикріпленомудо лівого лонжерону. Радіатор встановив попереду основного ізайнявся прокладкою трубок і шлангів. З останніми проблем не було, а от для трубок довелося вирізати пару широких отворів у моторномущиті. Самі трубки намагався гнути, але оскільки вони зроблені здюралю, то гнулися погано, раз у раз намагаючись утворити складку, а тому я вирішив не мучитися, а зварити магістраль з окремихшматків. Майстра, здатного не тільки заправити кондиціонер, а йзварити трубки, а вони, не забувайте, були алюмінієві та варилися, за даними ОБС, лише аргоном. Такого агрегату у мене не було, афахівці заломили ціну в долар за один сантиметр шва, тобто одинстик влітав приблизно в «п'ятірку» «зелені», а їх (стиків) було, якщо мені не зраджує пам'ять, близько десятка. До того жз'ясувалося, що фірм та фірмочок, що займаються кондиціонерами, уЛьвові до фіга і ще трошки, але все, що вони можуть зробити, так цепідкачати колесо, вибачте, підкачати фреон, а варять аргоном лише утрьох місцях.
-Чорт з ним, з півтинником «баксів», варіть!
Тут почався випендріж з боку зварювальників:
— Немає часу, ми зайняті, а тут роботи дуже багато, приїжджай, люба людина, пізніше, скажімо восени, у «ліпні» місяці – це колисніг ліплять!

Тільки моя професійна багаторічна таксистська витримка недозволила мені висловитися від душі на таку втішну пропозицію

Я їх розумію – десять стиків зварити займе чимало часу, а тут«чайник» під'їхав, який не побачив і протер трубку об кузов (класика жанру), варто просить, благає – чого б не допомогти людинівсього за якихось 100 «вічнозелених» ( сам бачив неодноразово підчас пошуків), а роботи на півгодини. Здавалося б ситуація зайшла вглухий кут, але тут я згадав про візитку, яку мені дали вспеціалізованому магазині, де купував необхідні з/ч длякондиціонера, мовляв справжній майстер, професіонал і бере недорого. Почав шукати її, але не знайшов десь завалялася, тоді неполінувався заїхати знову, а звідти потрапив прямо до Романа. Вонотобі треба, але погодився і за пару годин, ближче до вечора трубкибули зварені, а система зібрана.
Варив він не аргоном, а звичайним пропаном із застосуваннямспеціального флюсу та алюмінієвого дроту. Знав би я раніше протакий флюс, сам спаяв би трубки будинку в гаражі, адже, що-що, аавтоген у мене є з давніх-давен.

Далі почалося опресування системи під тиском у 30 атмосфер, якавиявила маленький непровар на одному стику і купу дірок урадіаторі! Почухавши «ріпу», я вирушив Додому, а з ранку зрозбирання («шрот» на галицькому діалекті) приволок інший радіатор (див. Вище). Повторне опресування показало, що він перебував у щегіршому стані, ніж папередник. Здавши радіатор назад, мотанувся вмагазин за новим і через пару годин щасливий помчав на всіх парахдодому! Оскільки до від'їзду було ще кілька днів, зробив розвідкубоєм, яка показала кілька не зовсім приємних моментів:- по-першедвигун почав банально перегріватися. Ні, він не кипів і стрілкапокажчика температури твердо стояла на 80 градусів, алеелектровентилятор гудів не перестаючи. Нагадаю, що в той момент на«Ластівці» стояли два вентилятора – штатний електричний тамеханічна крильчатка. Як правило, електричний мовчав, включаючисьлише в тривалих «тягучках», а тут він не затикався. Причина такогозгубного явища полягала в тому, що коли я схрестив ведмедя коровою, то дефлектор на механічну крильчатку зробив аби як, ось вона іпідсмоктувала повітря з усіх щілин. Проблему цю я вирішив лишенедавно, зробивши капітальний дефлектор, після чого ел вентиляторвідправив на полицю. Встановив попереду радіатора кондиціонерадодатковий ел.Вентилятор від якогось «Опеля» і проблема закрилася.Здавалося, все вирішено і вперед і з піснями, але не кажи гоп, покине перестрибнеш, оскільки доля приготувала мені нове випробування –«Нива», що виїхала попереду мене, раптово різко гальмувала, а я вцей момент дивився вліво, будучи твердо впевнений, що «Нива»залишила коло – класика жанру, що відбувається на колі!

В результаті зіткнення на бампері «Ниви» з'явилося кілька подряпин, а в мене наслідки були набагато сумнішими – від удару двигун пішовуперед і крильчатка порубала новий мідний радіатор, а вентиляторкондиціонера прогнув новенький радіатор кондиціонера аж доосновного радіатора. Найсмішніше, що це сталося напередоднівід'їзду у відпустку. Якраз було сісти і заплакати, але ми В'яцькі– люди хвацькі, а тому такими дрібницями нас не злякати.
Основний радіатор через півгодини купив новий, а радіаторкондиціонера, незважаючи на вм'ятину, виявився справним.

Я, звичайно, зганяв до Романа, той посміявся разом зі мною, радіатор ми спільними зусиллями вигнули назад, оскільки гнеться віндуже легко голими руками, а опресування показало повнугерметичність системи. І до речі про пташок – грошей з мене Романне взяв!

Більше у мене подібних пригод не було, а тому розповім про своїспостереження про їзду з кондиціонером.

Безумовно, що річ ця хороша, їхати з ним набагато комфортніше і дотого ж у салоні тихіше через закриті вікна, але за все в цьомусвіті потрібно платити:

— От і тут витрата газу зросла відчутно. Якщо раніше мені легковистачало балона газу (50 л – поплавок я давно викинув ізаправляюся під зав'язку, а не на 80 %, як ведеться) трасою якмінімум на 500-550 км, то тут його не вистачило від Борисполя і доХаркова – бл. 440 км. — До того ж відчутно зникла тяга двигуна ійдучи на обгін або піднімаючись у гору, я вимикав кондиціонер. Напотужніших двигунах 2.3 і 2.6 цього робити не доводиться. — Нестійка робота двигуна в міських умовах при їзді в тягучках. Справав тому, що включений кондиціонер, особливо в момент пуску в спеку, сильно знижує обороти х.Х аж до 400-500 об/хв. Для компенсаціїцього явища необхідно було вводити додаткове у-во, що піднімаєобороти х.Х., як це зроблено в «стоковому» варіанті, але мені запияками, гулянками та танцями в голому вигляді під місяцем руки такі не дійшли.

— Як показала практика, в умовах міської таксистської їздикондиціонер просто не встигав охолодити машину за одиночногозамовлення, 10-15 хвилин, яке він триває, мало для цього.

К тому не всім клієнтам подобалося сідати зі спеки в холодок, вонибоялися застудитися. Так одна «баба» (жінкою назвати її мову неповертається) репетувала, як недорізана свиня, всю дорогу, поки я внервах не викинув її з машини, причому допомагали мені при цьомудвоє поліцейських, яких я покликав на допомогу.
< /p>

Все це скінчилося тим, що включав я кондиціонер лише на трасі абона прохання пасажирів.
снігопаді, а також при розвезенні пасажирів з гулянок з ряснимиполиваннями кондиціонер показав себе з найкращого боку, оскількисушив повітря, що надходить, і скла в машині були чисті, а незапітнілі. До того ж при температурі біля «нуля» навантаження надвигун було мінімальним і обороти х.Г. Лише не значно знижувалися.Так я проїздив чотири літа і майже чотири зими, але позаминулоїзими сталася одна «маленька» неприємність – перестав крутитисядвигун пічки. Причина проста до банальності - повністю зношенийколектор, з такою поломкою двигун не ремонтується, а простозмінюється, благо коштує він відносно недорого і не є десифіцитом.Заміна двигуна на простий пічці є настільки банальною операцією, щобагато членів Славного Клубу «С-3» просто соромляться про неїрозповідати, хіба що любителі животрепетних описівмиття-полірування креслять пару слів, а ось при встановленомукондиціонері доводиться вибирати, що знімати – випарник. Чипіч?

Справа в тому, що похмурий тевтонський геній так сконструював вузолз'єднання печі та випарника, що незважаючи на зняту гумку тапластмасову вставку в піч двигун все одно не витягнути, хіба щорозламати корпус пічки або випарника! Враховуючи забортнутемпературу -20 градусів, а гараж у мене представляє колишній сарайбез стелі, де було анітрохи не тепліше, ніж на вулиці, то зніматигрубку я не мав жодного бажання, до того ж незадовго до цьогокондиціонер перестав холодити з простої причини - витік фреону.Треба сказати, що навіть на нових машинах, де система кондиціюваннязбирається мало не в лабораторних умовах, витік фреону в 15% за ріквважається нормальним, що вже говорити про мій «самопал».

Прикинувши, що до літа ще далеко, а їздити треба щодня, я зняввипарник, а коли прийшло довгоочікуване тепло, то і все іншеобладнання, але ...