Задувка – раз!

Після того, як покрив днище «бітумкою», ґрунтовно зайнявсянанесенням антикора у внутрішні порожнини, в народі – задувкою«Мовілем» .

П здобною технологічною операцією я піддав ВСІ своїавтомобілі, починаючи з самого першого «Москвича-402» 1956 рокувипуску, причому зробив це справжнісіньким, ще тим радянськиморигінальним «Мовілем». Недорослей», не знають, звідки взялося цеслово, а все дуже просто:— У добрі старі радянські часи, коли сонцесвітило яскравіше, а трава була в рази зеленіша, все робилося длярадянської людини і на благо радянської людини!
Це Вам не загниваючий Захід, де відбуваласяексплуатація людини людиною, а в Радянському Союзі все відбувалосяз точністю навпаки, а тому, йдучи назустріч побажаннямтрудящих, Партія та уряд, спустило вказівку Держплану розробитиспеціальний препарат для захисту внутрішніх порожнин автомобіля.країни (на сучасні гроші) займатися подібними дрібницями, але вонине розуміють всю глибину глибин радянської планової економіки. Япам'ятаю один фейлетон вже на початку «Перебудови», коли булоспущено ЦУ всім заводам та фабрикам розпочати випуск т.Зв. Товарівнародного споживання, в якому описувалося, як один відряджений візіз Владивостока до Москви як зразок три пластмасові тазики, щобДержстандарт затвердив їх дизайн та розміри, а Держком за цінамизатвердив їх вартість!

< Враховуючи, що для середньостатичної радянської людиниавтомобіль був аж ніяк не засобом пересування, а скоріше показникомпрестижності та статусу індивідуума (на сучасній говірці – для«понтів»). ), кожен рятував свої самобіглі коляски від гниттязсередини як міг, використовуючи все те, що міг «дістати», бо вмагазинах нічого (за літерами Микола, Іван, Харитон…) не було.
>

. Знову таки багато хто, особливо «Недорослі», незнають, що означає слово «дістати», а все, знову ж таки, просто:
— Оскільки в магазинах нічого не було (див. Вище), то необхіднийтовар можна було або вкрасти, благо на це все дивилися крізьпальці, або «Дістати», що

Не буду втомлювати читачів рецептурою саморобної хімії, але, якправило, в основі її було машинне масло, як правило т.Зв.«відпрацювання» і гарматне сало, бо ці інгредієнти не булидефіцитом, оскільки «відпрацювання» зберігалося в затишному місці вгаражі, а гарматного сала було повно на кожному мирному радянськомутракторі.

< І до речі про гаражі:- Я добре пам'ятаю ті славні часи, колиКОЖНИЙ автомобіль мав свій гараж - це Вам не це, це Вам не те Якзараз.

Отже, товариші вчені, доценти з кандидатами, отримавши відповіднурознарядку, засукали рукави і взялися до роботи, видавши незабаромна-гора чимало «хімії». Особливо досягли успіху в цьому групаенергійних товаришів з Москви і Вільнюса, які об'єднали зусилля усвоїй нелегкій праці, в надії отримати Шнобелівську, вибачте зарадиБога, в надії отримати Ленінську Премію або, на крайній край, ЗнакЯкості на свою продукцію.
< /p>
Взагалі-то цей Знак Якості ставився на всяке «Г», у зв'язку з чиміснує чимало анекдотів, але в даному випадку продукт вийшов наславу.
Тут, правда, лунає зміїний шип із боку західнофілів, якістверджують, що нічого вони не вигадували, а просто злісний КДБразом із всюдисущим ГРУ «слямзив» західний зразок, але не будемовірити цим відщепенцям, оскільки чогось, а світлих голів уРадянському Союзі вистачало, це потім усі «мозки» втекли за довгимдоларом, залишивши на місці те, що залишилося.

— Так чому ж все-таки «Мовіль», у якусь іншу назву? –нервово запитують уже читачі, які страждають на дислекцію, незнайомі з моїм стилем викладу матеріалу. br/>
— Не довго думаючи, вищезгадані товариші, доценти з кандидатами, дали своєму дітищу назву за першими літерами своїх міст:
— МОсква
<
— ВІЛЬнюс.

Оскільки вони не здогадалися зареєструвати дану назву якторговельну марку, то вона стала називним ім'ям, чим і досікористуються все, кому не ліньки, продаючи всяку погань, я жпродовжу про «Мовіл». — У 1989 році, перебуваючи в черговійвідпустці, я з сім'єю вирушив у турне за маршрутом:
— Червоноград – озеро Світязь («дикуном» на Гряді) – Мінськ –Гродно – Калінінград – Вільнюс – Мінськ – Київ – Червоноград.Самі розумієте, для скаженого собаки сім верст негак!

Катався я так три тижні і якось при проїзді через якесь литовськесело зайшов у сільський магазин людей подивитися і себе показати ітут, на свій подив, побачив справжній, чорний, «Мовіль», що стоїтьна полиці!

Маленька довідка.
Як уже було зазначено вище, до торгової марці «Мовіль» примазалисявсі, кому було не ліньки і тоді в Червонограді продаваласяпродукція якогось хімзаводу, яка, щоправда, йшла під назвою«Мовіль-2», а ось оригінального «Мовіля» в наші краї не постачалося– такими були особливості радянської планової торгівлі. Цейпрепарат за кольором і консистенсією, слава Богу не по запаху, нагадував рідкий пронос і містив, згідно з етикеткою, віск, але бувпо суті своїй лише жалюгідною подобою лівої руки.
> — Офігети! – сказав я собі – дайте скриньку, а краще дві!

-Навіщо тобі стільки багато? І взагалі, навіщо тобі везти затридев'ять земель «Мовіль», якщо будинки повно-повнісінько«Мовіля-2»? — Все просто – в «За кермом» я начитався реклами прочудодійні властивості оригінального «Мовіля» і хотів на діліперевірити його.— На жаль, але все, що було в цьому лабазі, тактільки чотири півторалітрові, якщо не помиляюся, банки.
/p>

Дома я його задув за допомогою саморобного розпилювача і черезвідсутність компресора використовував балон кисню (5 руб/шт приобміні на пункті второмета).

Пізніше я розжився саморобним компресором з двох компресорів відхолодильника, а зараз у мене є двоциліндровий «Дніпро-М АС-50» звідповідним набором пневмоінструменту, але зараз для задувкизастосував «PiTon» в аерозольній упаковці.< - До чого заразтехніка дійшла - не треба ні компресора, ні бачка зі шлангами зрозпилювачами, все, що потрібно, так вставити шланг з наконечникомв отвір і натиснути на гашетку! Свого часу ми могли тільки мріятипро це!

< — Чому саме ця українська фірма, а не зарубіжна», як меніпорадив Jurik-11 у попередній моїй статті? — Все дуже просто – умоєму маленькому містечку, яке так і називається – Містечко, внаявності є тільки «PiTon» та «Норма», а шукати десь у двічіорденоносному, вічно мокрому місті Львові мені просто нехочеться.
Обидва препарати я відчував два роки тому, коли задував « Тигру» і«Норма» мені не сподобалася через погане розпилення та розтіканняпо поверхні, внаслідок чого утворюються грудки піни, а «PiTon»відмінно розлітається через отвори форсунки на добрих 30-40сантиметрів, через що кілька разів потрапив мені на фізіономію.Оскільки на вулиці було досить-таки прохолодно, то передзастосуванням зберігав балончики будинку, а перед використаннямдобре струшував пару хвилин, як того вимагає заводська інструкція, перевернувши його вгору дном. Задувку почав із задньої частиниавтомобіля . Технологія тут проста – засунути шланг зрозпилювальною головкою у всі видимі отвори максимально довше, вибачте, максимально далі (обдрук) і поступово витягуючи його назадпо 1, 5-2 см, натискати на пару секунд на головку На балоні. Требасказати, що лонжерони і підрамник «Патріота» буквально поцяткованівсякими полегшуючими вирізами, як на мій погляд аж надто, і можнабуло б, теоретично, всунути шланг у крайні отвори і всі справи, але я не став розмінюватися на дрібниці і не пропускав жодноїпобаченої «дірки», в результаті чого кожна порожнина обробляласямінімум дворазово.

<
Фахівці можуть заперечити, що це вже занадто, але я дотримуюсяпринципу;
— Машу каслом не зіпсуєш!

>

На задні лонжерони з підрамником пішли два великі балони і ще двана поздовжні квазі-лонжерони по довжині днища і всякі тампідсилювачі та поперечки. Ще один балон пішов на переднійпідрамник. Загалом пішло п'ять балонів, але це ще не все, оскількия ще не чіпав пороги, арки задніх коліс і низ дверей, які вбудь-якому автомобілі згнивають першими.

>

Ще раз повторюю – патронів у цьому випадку шкодуватине варто!

Враховуючи, що один балон стоїть прибл. 100 грн (бл. 4«вічнозелених» у.О.), крихоборство вилізе потім боком! Змінившишланг з розпилювачем на шланг з відкритим кінцем (можна простозняти розпилювач ), набризкав «Мовіля» усюди, де не зміг нанести«бітумки» і в ті місця, де знаходиться голий метал, як напр. Навнутрішню поверхню цапф задніх коліс, а також забризкав коробаважелів підвіски. Сторони капелюшків болтів. Тут треба пам'ятати, що «Мовіль» не тільки консервує поверхню, а й поступово просочуєіржу, розпушуючи її. Згадайте мою мудру пораду, коли через парубудете крутити гайки з болтами знизу.Які експлуатувалися впівнічно-східних штатах, де дороги рясно посипають сіллю, втім, недумайте, якщо Ваш «Патріот» привезли з південних штатів, подібнадоля його уникла. Як би не так, а тій же Флориді чи Сан-Франциско зСіетлом на додачу, вогкість коштує гірше за львівську. Якщо хтосьдумає, що одного разу задувши автомобіль, він врятує його відвнутрішньої корозії назавжди, то він глибоко помиляється, оскількицю процедуру з підмазуванням пошкоджених місць на днищі «бітумкою»необхідно кожні кілька років! /b>