Як не треба робити, чи історія коротенького фотосета :)

Зібрався я нарешті на те, щоб сісти і написати в бортовій про 2хнових девайсах встановлених на Ельку. Багажник і шноркель. Сів занаписання, і писав днів 10, весь час не вистачало.
на довгий якісний фотосет не вистачало, готові були їхати і фоткатиаж до того, що на мобільник.Головне щоб розбірливо і не довго, треба виспатися перед майбутнім робочим днем. Зустрітися і кудинитку годинки на 1, 5 — 2 поїхати, саме стемніє, і всі принадиробочого світла з багажника можна буде зафіксувати. За фотками.
Поки збиралися і обмірковували місце майбутнього фотосету, перебирали варіанти, де можна забратися вище, щоб зафіксуватипобільше, і при цьому не було людей і авто, щоб не заважати їм і незліпити. Далі оскільки апетит приходить вчасно їжі, вирішилизателефонувати 3-му товаришеві з гарною апаратурою, на предметзапропонувати йому з'їздити з нами, ну не на довго, годинки 1, 5-2.Разом, відпросившись у дружин, зі словами ми скоро - рушили вдорогу. Заїхали за 3м, і марш-кидок за місто. При виїзді за кпп наоб'їзний, 3-й згадав, що акумулятор від фотика, залишився взарядному будинку. Розвертаємось і повертаємось. Беремо батарейкута знову на виїзд із міста, по дорозі обговорюючи варіантимайбутньої дислокації. Проїжджаємо парочку мостів, і комусь заразскладно згадати кому саме, приходить геніальна ідея з'їздити наКуяльник. Там сіль, сіль біла, і чудово відбиває світло. Повиннібути чудові фотки. Ну а після куяльника можна і під яку нитку міст, заодно на той час буде менше машин і людей на дорогах. Трохипошукавши під'їзд до лиману і нарешті знайшли його, виїхали на косув пошуках покладів солі. Їдемо, їдемо, а білих пейзажів неспостерігається. Зупинилися подумати, і вирішили під'їхати ближчедо стовпчиків у воді метрів за 100 по правому борту. Машина різкопросіла. Зупинився. Про всяк випадок увімкнув усі блокування інамагаюся здати назад. Але не тут було. Відчуваю сідаємо більше, іпрактично нікуди не їдемо. Глушимо, виходимо оглядатися, колесадив. На 10-12 закопані. Вирішую спускатися, а фотографи тим часомшарудять триножкою, налаштовують техніку. Всім весело в передчуттідобрих кадрів під місячним освітленням. Я тільки чогось напружуюсьі не залишає пекуче бажання скоріше вибратися з цієї пастки, апотім, розслабившись продовжити насолоджуватися навколишнімпейзажем.
Час 23:30. Спускаюся до 0, 5 по колу, і хочу пробувати виїхати, алемені кажуть погодь секунду, відійди від машини, ще 1 кадр, потім ще1 і т.Д. Через хв. 30-40 отримую добро на перерву для фотосесії таспробу виїхати.
Сідаю, заводжу, і… І машина заривається ще глибше.
Розумію остаточно, що тепер точно – Ж**а . Наша команда теж починаєце розуміти, але поки що особливо в це не вірить. Ми сповненіоптимізму.
Дістаємо лопату, відкопуємо машину по колу. У пошуках дощок ікаменів знаходимо купу накопаних ям, правда не в такому віддаленнівід дороги, і розуміємо що ми не перші., і ми виберемося.Щоправда, знайшли труп чайки, і чиюсь могилку неподалік. Але судячиз розмірів надгробка, не людська. Підсовуємо дошки під колеса, каміння. Ще одна спроба, результат – ще глибше сидимо. Час близько2-ї ночі. Дзвонити рятувальникам якось незручно, і начебто вже йзапізно, народ будити. Продовжуємо відкопувати по новій, Намагаємось засунути домкрат під майданчик на рамі, домкратзаходить, але через малу ходу ручки, не піднімається. Переносимосяпід передній силовик, ставимо дошки, упираємося у майданчик підхайджек.Запчасти на фото:1001C1
Домкрат на 2/3 утоплює дошки в багнюку. На 1/3 піднімає машину, точніше підвіску. Спускаємо домкрат, прибираємо дошки, насипаємокаміння (добре черепашника в окрузі було багато) і повторюємопідйом, дошки знову йдуть. Цю операцію з підсипанням каменівповторюємо разів 10. Толку не багато, під дошками відер 6 каменів, але вони йдуть під вагою машини в нікуди… Гаразд, з домкратом невийшло. Розмотуватимемо лободу, але до чого чіпляти? Дерев немає, стовпів теж, тільки стовпчики попереду у воді метрах у 60 і 1справа під кутом у 120% щодо напрямку руху машини, під 30% вкопанийу пісок. Оскільки трос на лебідці 30м, то не вистачить його нівперед не в бік. Дістаємо подовжувач на 40м, але досить тонкий, здається 3, 5 тонни на розрив. Логічно припустивши, що тягнутивперед легше ніж убік – і навантаження буде менше, наступний план.Тягнемо вперед на 3-4 метри, поки не виліземо з власне накопаноїями, а потім коли колеса вивільняться з полону, перекидаємо трос убік і на накаті розвертаємо машину лободою. Розвертаємо подовжувач, корозахисник і відправляємо Олега чоботях, уперед до стовпчиків. Зкожним кроком він провалюється все гулбже і якщо стояти на 1 місцібільше пари секунд, то починається вільне занурення. Бруд, засмоктує. Він впорався, корозахисник накинутий, починаємо тягнутиі тут ХРЯСЬ ... Подовжуючий трос рветься, не витримуючи навантаженняв місці стикування з гаком лебідки і відлітає в далечінь у біклиману зі звуком величезного батога. Благо другий кінець залишивсяприв'язаним до корозощитки. Черговий похід до стовпчиків ізризиком, що засмокче. Дорогою, іноді допомагаючи руками висмикуватичоботи із солончака.
Новий план. Перев'язуємо відірваний кінець троса. Дістаємо блок, другий подовжувач на 60м. Насилу впихаємо допомагаючи балонникомздоровенний шакл в буксирувальне кільце, відгинаючи кут захисту, щозаважає зробити це. Перечіплюємося правіше, на нову пару стовпчиківу воді. Нова спроба, троса натягуються, лебідка гуде натужніше, алемашина не рухається, а тягнути далі заважають побоювання, щоподовжувачі знову не витримають. Допомагаю колесами, у кільказаходів, з перекиданням троса на новий стовпчик витягаємо машину на3м. Вперед і готуємося перекидати трос на бічний стовпчик, але покими це робимо, машина знову занурюється в багнюку. Що тягнути далі –буде тільки гірше, розчищаємо колію назад, прибираємо лопатоюбруствер бруду з піском утрамбований захистом за машиною, накладаємо каміння в колію між передніми і задніми колесамипродовжуємо насипати каміння в колію за машиною.
Час 8 ранку. Саме час зробити «дзвінок другові» Дзвонимо довгопояснюємо де саме ми знаходимося і як туди доїхати і потім знайтинас.
В очікуванні змотуємо подовжувачі та лебідку.

Час 9:50
Допомога прийшла!
Паджерік підбирається ззаду і на безпечній дистанції розгортаєлебідку. Чіпляємось і пробуємо тягнути на нейтралі, щоб колесаЕльки не наривали під собою. Елька стоїть, паджерик на вивернутихзаблокованих колесах наближається. Ще одна спроба закопатисяпробуксовкою, щоб збільшити опір - результат той же. Елька стоїть.Беремо лопату і викопуємо 2 півметрові ямки під передні колеса, Елька стоїть паджерік теж, лебідка гріється. Включаємо задню танамагаємося допомогти колесами і при цьому не буксувати. І проЧудо! Елька зрушила і штовхаючи перед кожним колесом по метру жижів колії повільно поповзла назад. > Час 10:10
Починаємо відмивати весь інвертар від бруду та солі.

Шукати на колесах ніпеля, відновлювати тиск доасфальтового/p> Запчастини на фото:1001C1
Час 10:40 напівсонні і ті, що засинають, повертаємося в місто, завозимо всіх по домівках. Чашка кави і відмивання кросівок. І нароботу. На роботі ще 10 чашок кави, щоб не заснути. Ельку на 2, 5години на миття. Похмурий вираз обличчя мийників. Кінець раб.Дня.Душ, вечеря/сніданок/обід. І нарешті спати)

Вийшло майже як планували — не на довго :)