Центральна Азія або Памір 2013 (ч.15)

нереальні фарби пустельного степу
Дібравшись до руїн піонертабору, і просуваючись по піску над якимраніше плавали зграї промислових риб ми доїхали до кінцевої точкитреку./>
Оскільки метою було омивання у водах Великого Аралу, а води намісці не виявилося довелося просуватися далі азимутом у напрямкукромки води.

Весь подальший шлях мене не залишала думка про можливі наслідкиу разі ув'язування в солоному, не просохлому ґрунті., розгорнувшиавто у зворотному напрямку цього разу до успіху не привело.

Проїхавши 50-100 м. Елька зупинилася, щоб не посилювати ситуаціюнариваючи собі ями під колесами вийшли глянути ми наробили.
У голові одразу спалахнули яскравими фарбами спогади про фотосесіюна Куяльнику.

Погляду відкрився такий самий пристойний "лікувальний", рідкийчорний бруд яка раніше ховалася під 1, 5 см кіркою піску. Але цьогоразу на відміну від попереднього у мене був хайджек, сендтреки танайголовніше, досвід + штурман майстер спорту! Він самий Арал. Мина косі, Вода позаду та попереду. За 4 роки лінія води тут пішла на10км! Якщо хочете побачити Арал - поспішайте, за прогнозами вченихчерез 20 років його не буде (через 15-20 хв. Не встигнувши як слідзлякатися, хоча в голові почали вимальовуватися сумні картинки якатеоретична ймовірність і через яку кількість часу тут теоретичнонамалюється випадково заблукали люди на транспорті який можнавикористовувати, як евакуатор.) ми вибралися!
Для цього довелося забруднити сендтреки і спуститися.
< /p align="justify"> Тут виявилася чергова біда, на додачу допомерлого раніше інвертору, що закінчився десь на памірі cdпрогравачеві додався компресор.. Працювати він працював, точнішешум створював, але тиску не давав. Накачати ресивер в 10 літрів до2 атмосфер займало близько 5-7 хвилин і те, що раніше у високогір'їбуло списано на розряджене повітря як причину тривалого нагнітання, тут на узбережжі Арала цим вже не пояснити. Колесо — хлопці встиглизіграти з десяток партій у "дурницю", а я накачати колеса до 0, 7.Незабаром нам це набридло і я виробив нову технологію. 10 хв. Їдемо— зупинка, підкачування тим, що встигло набитися в ресивер і зновувперед. Мене вистачило на годину 1, 5. Зневірившись на тиску від 0, 9до 1, 3 (у різних колесах по-різному) ми вирішили дати компресоруперепочити через близько 3 годин безперервної роботи і попрямувалив бік прикордонної застави, яка була знайома Ромі за минулоюподорожею на Арал. Колесах, через пару годин ми таки дісталисяприкордонників. Нас послухали, переписали, розповіли в якийсь біккордон і куди нам не можна. Після завели 3-х бруківку "компресор" зтентованим кунгом і дали шланг без наконечника.

20хв. Перегазовок КАМАЗу та Елька знову в бойовому настрої.
Дякую хлопцям за допомогу отримуємо наказ побоюватися вночіскорпіонів і вирушаємо. Обіцяли попередити на слід. Посту про нашуприсутність в регіоні.

Табір розбили на першому рівному майданчику, що попався, від'їхавшикм. 20
День 39 16.09.13 Казахстан Пробіг 216км. Висота табору 70м. 18:10піски Майлулькен

Стартували з ранку після невеликої фотосесії місцевої флори, яка усвою чергу була викликана біологічними процесами, що протікають ворганізмі та необхідністю більшого ніж зазвичай, віддалення відтабору у зв'язку з особливостями ландшафту та висотою місцевоїрослинності. (як загнув — так? )
Через пару десятків кілометрів з'явився циклічний скрип. Зупинилисявийшли, оглянули днище – нічого. Їдемо далі. Скрип не пропадає.Циклічність передбачала тертя стороннього тіла про елемент авто, щообертається. Зупинилися, вийшли – кардан чистий, приводи теж.Незрозуміло.
Скрип наростав. Ще одна зупинка і я помічаю обірваний щиток правогопереднього гальмівного диска. Як і через що він лопнув, відірвавсяі почав шкрябати за колісний диск — так і лишилося загадкою.Піддомкратили, зняли колесо, вийняли бляшанку і зібрали назад.Попереду урочище Атакудук, друга прикордонна база. У колодязікаменем, що обкладався по периметру, солдатами поповнили запасиводи, і запитавши дозволи на проїзд через базу рушили в бік сміттяАсмантай-мантай. Покрутившись за дюнами з десяток хв. І незнайшовши потрібної дороги, вирішили розвертатися назад, щоб неризикувати в одну машину. Піски тут дуже в'язкі і навантаженоїЕльке один вихід понижайка. Прекрасна фотомодель з чудовимимімічними задатками на ім'я Cmafіпа, як це читається я поняття немаю. Вдруге базу було зупинено постовим. З вами хоче поспілкуватисяначальство, — сказав він. Ну зазвичай беру паспорти і йдуспілкуватися. Як з'ясувалося пізніше, постовий на якийсь часзалишив свою посаду, і за чудовим збігом обставин цей момент збігсяз моментом нашого проїзду бази вперше. Тому нашу появу з-за бугра збоку кордону вдруге було сприйнято як нелегальне перетин кордонупоза пунктами пропуску. Після стандартного перепису та вказівкимною слідів на піску ведучих як в один так і в інший бік, а такожзалучення показань свідків солдатів, які займаються ремонтомвантажівки і дозволили нам проїхати вперше - "начальство" підібралоі побажавши нам щасливого шляху переключило свою увагу на постового:).

Підвечір разом із сутінками до нас прийшла нова напасть. В авторізко стало смердіти димом. У голові багато різних думок, і всівони погані. Вкотре стало сумно.
Заглушили, вибігли, оглядаємо, нюхаємо. І нічого.
Припущення були що під захист набилося трави та іншої рослинності івона від нагрівання спалахнула або збирається - перебуваючи впроцесі тління. Але нічого.
Повернулися — нюхаємо, не смердить. Заводимо рушаємо, проїжджаємопару сотень метрів — Смердить! Глушимо і повторюємо процедуруописану вище, знову нульовий результат. Жодних вогнищ займання.Принюхавшись удруге, запах почали ідентифікувати як запах плавленоїізоляції. Після чергової заведення дистанція пройдена до моментучергової появи запаху скоротилася до 20-30м. Щоб не ризикувативирішили плюнути і заночувати прямо біля дороги не займаючись якзавжди пошуками зручного, рівного майданчика. - Перевіркамизапобіжників, знеструмленням силових ланцюгів, переглядаючидоступні джгути проводів і перенюхуючи їх лягли спати. Ранок вечорамудріший. Головне щоб уночі не спалахнуло. Пробіг 625км. Висотатабору -20м. 20:30 нар. Солянка З ранку поснідавши і склавшись, іззавмиранням у серці завели машину. 5-10-15хв. І нічого. Сіли івирушили у бік Бейнеу. Перші пару годин на стремі, періодичновнюхуються і приймаючи пил, що залітає через щілинки приспущенихвікон за задимленість. Але більше жодних проявів. Причина так ізалишилася загадкою.

хіба вона не краса? !

Дібравшись до грейдера ведучого від узбецького кордону до Бейнеунаринули якісь дивні почуття викликані спогадами, як 5 тижнів томуми тут уже їхали, але в іншому напрямку. Відчуття "замиканнякільця" асоціативно пов'язувалися зі швидким поверненням додому. Утаких приємних змішаних почуттях ми в'їхали до міста. Заїхали набазар. Купили овочів для вечірнього салату, казу та коржики дляприготування будинку бішбармаку за описаним раніше рецептомалматинських далекобоїв.

ринок Бейнеу. Під час руху по плато — пил стікав склом як вода — нафото 'залишки розкоші'
Бейнеу Бургер! Ну а будівля мабуть готель Асторія після актувандалізму Далі знову Кульсари і цього разу — нічний Атирау знагоди необхідного обміну валют.
Табором стали за Атирау в полі зі свіжоскошеною колючкою біляневеликої річечки з назвою Солянка, або Ащисай.