У скоріше ми його знайшли. Через 1, 5-2 км. Петлянь ми нарештідосягли мети. У результаті на цій стоянці ми зупинилися на 5 або 6днів (на той час ми вже збилися з днів тижня і чисел, а календарніхто особливого бажання заглядати не мав.) Місце являло собоюмайданчик розчищений від дерев за 20 метрів від берега озера.Викладене з каміння вогнище, пару чурок і дошка імпровізували лаву.І кілька 2-метрових соснових полін були дбайливо залишені длярозведення багаття. Навколо зліва сосни, праворуч горобина, навіддалі берези. Стежка, що веде до берега кам'яниста порослаяскравим зеленим щільним килимом моху. Тиша, і не душі. Чудово)Поставили машину, наполовину розвантажили, дістали валізу зпосудом, встановили намет, намет. Зібрали столик. Обладнали вогнищестійками, під ґрати для сушіння грибів та поперечку для казана зчайником. Розвели багаття, заварили окропу для кави та в термос.Начистили відро свіжозібраних лисичок і 3 години гасили їх указані. На вечерю була рисова каша з тушкованими лисичками надесерт бастурма. Смакота... Під вечір, надівши високі чоботи, булизроблені спроби зловити хижака стоячи у воді. Але хижак насігнорував:На наступний день накачали човен, зібрали вудки ікинулися підкорювати водні простори з метою таки знайти рибу.одного клювання Ще 1 захід надвечір з прочісуванням очеретів - іпро диво, 2 щуренка і 3 окушка. Створювати хвилю і небризкати.Засідка. До 11-ї ранку було зрозуміло, що це черговийоблом. Почали підозри, що риби тут таки немає, або ми її вже всевиловили вчора. Почали відвідувати сумні думки, прекрасне місце, єгриби та ягоди, але немає риби. І ми такі класні привезли сюди 2валізи снастей, 1 валізу блешень, човен, 3 чохли з вудками, підсак, 3 садки, макуху – і БЕЗ РИБИ? ! Ні – це не про нас.
Робити нічого – пливемо на берег – обідаємо та вирушаємо на іншийберег по гриби, не риба так хоч гриби.
<
Час 2 дні, ніякого клювання бути не повинно за всіма прикметами, прекрасна сонячна погода. Звичайно садки залишаємо на березі зсобою беремо кошики і відра під гриби/ягоди. Ну і про всяк випадокмаленький садок в які зазвичай ловимо бичка на морі. Пливемо, зазвичай закидаю вудку, вимотую майже всю котушку - займаємосятролінгом), ну так, про всяк випадок, чого заздалегідь плисти). Іраптом на середині озера зачіп. Вудка згинається попалам, котушказривається з гальма і починає дотравлювати волосінь, що залишилася.Човен зупиняється. Намагаюся підмотати волосінь, щоб притягнутисебе з човном до місця зачепу, але зачіп наче рухається.Незрозуміло, ... У результаті волосінь починає таки піддаватися, ящось тягну, але все ще не розумію що, вантаж, сітка, риба? Черезкілька миттєвостей, я зрозумів що це таки риба, котушка зновузривається і в 50 метрах з води вистрибує вона… Красуня. Не будупоказувати руками якого розміру в неї були очі, але раніше такихекземплярів мені ловити не доводилося. Олексійович побачивши такийчарівний стрибок з води, тут же кидає весла, якір і гарячковонамагається закинути свою вудку.
І тут нам поперло.
Оскільки садок ми брали із собою 1, і той малесенький, то черездеякий час щук доводилося укладати в кошики для грибів.
Цього дня ми здорово відірвалися) Наловивши щуки до болю в кистях, втомлені і задоволені ввечері припливли на берег і приступили дообробки улову. Обробка тривала до 4 ранку. Наступний день бувсхожим, зловили ще більше, оскільки знали, де їй шукати. На цейраз, вже взявши з собою нормальні садки. Разом 32кг. За 2 дні.
А потім почалися дощі.
Посидівши ще деякий час, зрозуміли, що настав час змінити клімат насухіший, зібрали табір і знову в дорогу.
< /p align="justify"> По дорозі зустріли лося, який неправильно зрозумів наших намірів, а можливо просто дужесором'язливий був, і поки я поліз у сумку за камерою, зі швидкістюлокомотива кинувся в ліс зарослий молодняком. Перебуваючи підвеликим враженням від швидкості переміщення в просторі лося поповному бездоріжжю, прикинув з якою швидкістю зміг би пересуватисятам сам, за розрахунком 3-4 км/год.А він запросто мчав, ламаючи всена своєму шляху, через сік. 5 його вже не було видно і тількихрускіт дерев говорив про напрям і швидкість пересування звіра. Щетрохи пізніше зустрівся цікавий заєць. Він вискочив з лісу надорогу за 30 метрів перед машиною і сів по центру. Посидівши таккілька секунд, він зробив три стрибка в наш бік і сів іншим бокомну далі ніби видно і зрозуміло з відео. Прийшли до висновку, щозвірятко дуже ліниве і нахабне, замість того щоб пройти через лісвін вирішив що по дорозі зручніше, а ми йому просто заважали уздійсненні планів. Під дощем у напрямку річки Кулісмайокі, з метоюподивитися на водоспади (точка була заздалегідь забита на карту, завдяки допомозі одного з соклубників з пікапфоруму) до нас зновупідкрався облом. Майже асфальтована дорога була підмита річкою, щопроходить поруч, і обрушилася. Вирішивши не ризикувати, розвернулися і поїхали довкола у пошуках іншої дороги. Напружуваладумка, що не на карті не на дороги ніяких прикмет або покажчиків, що говорять про місцеву пам'ятку у вигляді водоспаду – неспостерігалося, а їхати в нікуди такою дорогою бажання було мало.Пригнічені подібними думками вирішили все ж таки ризикнути, і недарма. Дісталися нарешті до місця. Майданчик, стежка вниз, дерев'яні сходи, та шум падаючої води. 4 пороги. Вражає.
Звідти вирушили через Суоярві на схід, у пошуках місця длячергового табору на березі.
Час вечірній, пошуки місця, як завжди у темряві, дощ неприпиняється. 5 спроб з'їзду із траси ні до чого не приводили. Абомісце було засраним численними культурними відпочиваючими, якічерез доступність і не віддаленість від траси та населеного пунктуперіодично відвідували його на різні свята і без приводу, з метоюнавезти сюди ще трішки порожніх пляшок та іншого сміття. Або берегнадто стрімкий. Або майданчика для намету рівного немає. Або болотонавколо.
Зрештою плюнули і завернули на стару покинуту дорогу, що веде повзСямоозера через покинуті села. План був досить цікавим. Знайти впокинутому селі будиночок і там зупинитися на нічліг, якщопощастить ще й у сухому місці. Проїхавши близько 2х годин поогидній дорозі із середньою швидкістю 5км. На годину до найближчогосела залишалося ще 2-3 години їзди. Час близько 1 ночі. Їхати даліобломилися і вирішили звернути на роздоріжжі у бік невеликоголісового озера. Ще пів години їзди та дорога закінчується, озера невидно, покрутились, пошукали альтернативні шляхи, нічого незнайшли. Плюнули і поставивши під зливою намет завалилися спати. Нанаступний день Яша підвівшись раніше за мене, пішов у ліс у пошукахозера. І тут настала його черга заблукати. Скільки він блукав науціне відомо, коли я прокинувся він уже сидів біля багаття і готувавкаву. Через деякий час ми побачили собаку, що наближається. Вонапідбігла до нас, і доброзичливо помахуючи хвостом, почало стараннообнюхувати. Розглянувши - собака виявилася лайкою, і створювалавраження розумного мисливського собаки, що загубився. У головіпочали дозрівати плани про те, що кидати її тут одну не добре.Брати із собою – не пропустять на кордоні без документів тадовідок. Завозити і залишати нема в кого.
Хід мрій перервав хрускіт гілок і незабаром на дорозі з'явивсямисливець. Собака розвернувся і задоволений кинувся йому назустріч. Приналежність собаки стала зрозумілою. Підійшовши ближче, обмінялися привітаннями, розмовляли про місцеву фауну, з'ясуваливартість відстрілювальних і взагалі дізналися багато всякогоцікавого про природу цих місць. Запропонували 50гр., але людина зірушницею ввічливо відмовилася, сказавши, що до першої зірки –ні-ні.) І пішов далі. Через хв. 40 повернувся і висипав з кулька зпідлогу відра білих грибів, щоб зробити свій посильний внесок упоповнення наших продовольчих запасів.
Це була перша і остання зустріч з людьми в лісах Карелії.
Після, щільний обід з пшеничної каші з тушонкою та підливою зтушкованих подосиновиків.
Царська їжа).
Після обіду, щоб їжа повноцінно переварилася, вирушили вже удвохчерез ліс у бік озера. На зарослих берегах була маса подосиновиківі лисичок різних розмірів і віку.
Набрали повні кошики, оглянули озеро, зрозуміли, що під'їхати донього нереально навіть вдень, а ми намагалися вночі в зливу. Назворотному шляху наїлися до відвалу в шлунки, що підвизволилися, брусниці і журавлини. Повернувшись до намету, довго сперечалися хтооброблятиме і чиститиме гриби, обом уже порядком набрид цей процесза час перебування. Почистили і лягли спати з метою стати раніше наслід. День і раніше стартанути далі за маршрутом. Вночі вдаривмороз, перевертаючись на надувних матрацах і промахуючись повзнагріте тіло місце, моментально прокидаєшся і не заснеш поки неповернешся назад на теплий п'ят. І так стільки разів скількинадумав повернутися).
Ранок. Виповзаємо на вулицю і офігуємо від кірки льоду, що затягланамет зсередини. Весь конденсат від легень за ніч, що осів на тені, перетворився на лід. Зовні все в інеї. Красиво та холодно.Вмиватися водою з річки простояла ніч у відрі і покритою крижаноюкіркою – процес дуже підбадьорливий).
Зібрали речі, резонно вирішивши що рухатися далі цією покинутоюдорогою часу немає і до траси виїдемо надвечір, поїхали у зворотнийбік до перехрестя із трасою. Далі знову на схід через Ессойла, Чална, і нарешті, ціль сьогоднішнього маршруту м. Петрозаводськ –столиця Карелії.
Місто зустріло довгоочікуваною заправкою фірми Лукойл, але в'їздна неї виявився перекритий міліцейським бусом з камерамиспостереження. Проїхавши повз залізничний вокзал на центральнувулицю поставили машину і вийшли в пошуках магазинів з карельськимивиробами. Зайшли до місцевого ЦУМу знайшли крамницю, залишили купугрошей за вироби з берести, дізналися де магазин зі знаменитим«Карельським бальзамом». Отоварились і там, потім продуктовий, хліб, йогурти, пиво. Занурили в машину і попрямували до набережноїрозглядати місто. Місто виявилося дуже чистим і приємним. Достатньовелика набережна, викладена гранітною плиткою, велика кількістьстатуй з дерева та металу. Поруч місцева визначна пам'яткакаплички. Куди обов'язково мали потрапити молодята з порядрозташованого РАГСу. Там вони випивали по фужері шампанського ібили їх об підлогу. Поруч купи розбитих келихів і ящики з порожнімипляшками з-під шампанського. У Онезькому озері прямо вздовжнабережної плавають юрби «диких» (точніше від диких лишезабарвлення) качок. Дорогою назад до машини зайшли перекусити вкафешку і знову в дорогу у бік Медвежегорська.
Коментарі8
Шалено красиві місця, може і я як нібуть туди заберуся ...
Ех краса ! А заєць це щось )
Пасіп) з приводу фоток, сам здивований 90% - фоткано на відеокамеру) природа настільки хороша, що навіть такою апаратурою виглядає потрясно)
Блін! до болю знайомі місця. Класні фотки!
Відмінно
Супер звіт!
Гарні фото та цікаві розповіді! Заздрю Вам, по доброму;)
млинець, я спочатку подумав, що ви лісничому запропонували 50 гр (гривен) ) ) місця красивіші! дивлячись на фотку Яші, аж запах ранку в лісі з росою та деревиною прокидається …