Змагання позашляховиків на честь дня народження клубу

Запчасти на фото:BR1001
Вирішили ми на день народження КЛУБА 4х4, взяти участь у змаганнях, що проводяться з цього приводу.
Змагання проводилися на початку Хаджибеївського лиману, умісцевості рясніє різнобічними типами пересіченої місцевості, оскільки спека в Одесі стоїть усе літо, а дощ останній раз ніхто непам'ятає коли був, але менше місяця 1, 5-2 тому, то розраховувати набільшу частину болота не 3 категорії - рейд, хард, профі У рейдіформат «тягни штовхай» тобто 2 авто, схожі за ваговим критеріємйдуть у парі і у разі потреби допомагають один одному Лебідкамикористуватися заборонено Взяття точок кожною машиною окремо 1 балза 1 машину на 1 точці, 2 бали якщо точку взяли обидві машини Хард– одиночні машини – дозволено користуватися лебідками гума до 35.Зареєструвалися за тиждень до початку.
У вечір попередній день змагань сиділи за комп'ютером в очікуваннівикладання координат точок. Крапки дали о 10-й вечора. Швиденькоручками перевели з озиковського стандарту на те, що треба було нампроставили на карті і почали вивчати розташування на території, зпобудовою плану маршруту. Куди спочатку, куди потім і що назавершення. Штурман Crazycmc Їхати не зміг, через те, що захворіла маленька донька. Але взяти участь у міркуваннях натему «спочатку краще їхати до тих…» зовсім не відмовлявся. Пиликаву, закінчили планувати і на бічну.
Вранці о 7-й підйом. Забираю штурмана із помічником. З'їзд донаміченого місця зустрічі з 2м екіпажем на MMC Pajero та вирушаємона місце дислокації табору. Після приїзду розкладаємо намети, вивантажуємо речі з багажників у намети, щоб не перекидалося все вгонці. Приспускаємо колеса. Я дістаю і встановлюю на машину ранішезаготовлені ветковідбійники. Коротше, все у справах. Додатковареєстрація, сплата внесків, страхування, видача та наклейкастартових номерів (нам до речі дісталися номери 1 та 2). Отриманнякорнетів, техком. Брифінг.

На брифінгу з'ясувалося, що на відміну від минулих змагань,

…До речі місяць тому, ми брали участь тут же, але з іншимимісцями та точками. Йшли дуже добре при заліковому часі о 6 годині, на останню точку ми вийшли через 3 години, вона була в лимані навідстані близько 300 метрів від табору. На крапку вийшли першими.Дно – пісок/мул. Заїхав перший екіпаж на уазику – що йде з нами упарі. Взяли крапку, і замість того, щоб здати назад своїми жслідами, водій вирішив розвернутися круто об'їхавши навколо точки.Зубастий грязьовий гудрич, не змарнував моменту, щоб не закопатиуазик буксуючий на вивернутих колесах. Через 10 с. Машини сиділа нарамі та мостах. Спочатку 2 рази порвали трос уазика – 1 раз невдалота 2кг.Шакл розігнавшись до швидкості звуку зробив величезнувм'ятину в задніх дверях УАЗа. Потім ще один раз порвали мій, розрахований наче на 18т. Цього разу шакл полетів до Ельки впаявсяв задній силовик, зробивши в ньому вм'ятину зрикошетив під заднійборт, де розфарбував катафоту і зробив ще 1 вм'ятину в металі. Даліми там просиділи ще близько години. Потім почали під'їжджати рештаучасників, які нарешті дісталися цієї точки. Мало звертаючи увагина наші потуги витягнути уазик народ накидався на крапку і садивпоряд з УАЗами свої авто, заважаючи нам тягнути, ніхто не чекав, ніхто не допомагав, було сумно, прикро. У підсумку уазик витягливикористовуючи 2 лебідки, у воді на той час він просидів майже 3години. Я рушив у лиман до точки, ми її взяли виїхали самостійно ікинулися в табір, але час було втрачено. Йдучи на 1-е місце звипередженням у 2-2, 5 години до найближчого суперника, мизапізнилися на 11 хв. 6-ти годинної позначки. У результатіз'ясувалося, що запізнилися не лише ми, за часом на 4м. Місці заточками на 1м. Хоча за регламентом – це схід, але оскільки такихбагато офіційно дали 4 місце. Було дуже прикро… Образу намагаласяприглушити отримана грамота – «За волю до перемоги» і пляшкаконьяку). Так от на відміну від минулих, в ці після взяття всіхсвоїх точок, дозволялося брати точки інших класів. Крапки хардайшли по 3 бали, профі по 5ть. Довелося терміново брати корнет хардаі забивати їхні точки в навігацію, так, про всяк випадок. Забиватиточки профі – навіть не спадало на думку – куди нам до котлет.Забили крапки одягли шоломи, у мене була модна помаранчевабудівельна каска, і на старт. Для ефектності та збільшення інтересуглядачів – старт організували через об'їзд вішки, що знаходиться влимані. Досить швидко знайшли майже всі крапки, основні складнощівикликали кар'єрні. І одна точка, що знаходиться на протилежномувід дороги схилі за яром з посадкою з молодих сосен. Добиравшись донеї - довелося відважувати 3 рази машини, так як задні колеса вмомент спуску постійно відривалися від поверхні виходячи надіагоналку і машина продовжувала кренитися, стрімко, але штурманачудово справлялися зі своїм завданням, стаючи на пороги іутримуючись за верхній багажник. Точки опори. Крапка являла собоюкамінь з цифрою 6-ти метрового майже прямовисного спуску, щознаходиться внизу. Під'їхати до неї з будь-якого іншого боку – неуявлялося можливим. Виїхати після взяття самостійно. br> Спуск настільки крутий - що машина самостійно на гальмах - там неутримується, зупинка здійснюється за допомогою другого -страхуючого авто, що стоїть на більш горизонтальній поверхні.Помінялися місцями, повторили процедуру. Приблизно на середині гонкив моєму фотику, за допомогою якого фіксуємо взяття точок -закінчується батарейка. Є ще один фоток, але немає проводів длязливу з нього в подальшому фотографій. Без варіантів і розраховуючипотім на успіх - продовжуємо фоткати на другий. Добираємось доостанньої точки. Часу, як і в попередніх змаганнях залишаєтьсябільше половини, 3 з невеликою годиною. Крапка по координатах б'єна середину галявини серед 2х лісосмуг. Щоб дістатися - 1, 5 кмчешем по вузенькій доріжці намагаючись протиснутися між гілок.Бадьоро виїжджаємо на галявину, доїжджаємо до місця де на картікрапка, десантуємося. Шукаємо крапку, а її немає. Шукаємо 10 хв., 20 хв., 30 хв. - Сонце палить, трава висока по груди, а крапку всеодно ніхто не ходить. Розбредаємось у радіусі 300 метрів. Результат0. Пройшло вже близько години. Ситуація починає нагадувати перед.Змагання. Теж остання точка, теж багато часу. І судячи з відсутніхслідів на цій галявині, ми теж перші. Іду в машину за корнетом, починаю перевіряти координати та перераховувати їх ще раз.Результат - точка б'є в тому ж місці посеред поля, але нізвідки невидно. Дістаю КПК, включаю Озік іду по координатах КПК і потрапляюзнову на це місце посеред галявини. На душі розчарування і смуток.Їхати брати інші точки, потім повернутися? – Але ми вже все взяли –ця остання. Збирати крапки з інших класів – не можна, За умовами цеможна робити тільки після того, як взяті всі свої точки. З компом іgps на руках, поки координати не співпадуть, з подивом виявляю щопроходжу повз те місце на галявині - де билися точки в іншихпрограмах. Через метрів 100 на південь згортаю на схід, ще 300метрів і координати збігаються, піднімаю голову – я стою поруч іздеревом, що росте біля дороги, на якому намальовані 2 стрілочки врізні боки. З одного боку дивуюся дивному маркуванню 10-ї точки, зіншого вкрай тішуся, що нарешті через 1, 5 години втраченого часу минарешті її знайшли, кличу інших, повертаємося на галявину до машин.Заводимо, їдемо до дерева, доки поверталися до дерева, вжепід'їхала і фотофіксувалася інша команда. Почекали черги, відклацалися, здали назад дорогою, щоб звільнити вузький проїзд іспланувати подальший маршрут до хардових точок. Дивимося на екранпанасоніка, а поточне положення не відображається. Перезапускаю«блакитний зуб», а з'єднання немає. Починаємо шукати ГПС на торпеді- ні, під ногами - ні, за передніми сидіннями теж, під сидіннямитеж. Неспішно з-за рогу з'являється пухнасте північне звірятко -переписувач. Те, що, точка хронова зрозуміло було відразу, але щона стільки – не очікувалося. Мало того, що купу часу втратили, обдерлися в колючках на полі, втратили гпс котрий 1 – дорогий, 2 –дуже подобається, 3 - далі без нього неможливо продовжуватизмагання. Настрій – знову опускається нижче за плінтус, але нам незвикати шукати і знаходити втрачене. Аналізую свій власний трек домашини після знаходження дерева, де і як йшов, як обходив колючки, де зрізав. Трава густа, не видно нічого, йду дивлюся – і диво! Приблизно на середині шляху лежить у траві він рідний – блищачичорним корпусом та сонячною батареєю. Хапаю, бігом у машину і зновув бій. За час, що залишився, встигаємо знайти і взяти ще 3 хардовіточки і 2 точки профі. Втомлені за 15 хв. До кінця змаганьповертаємося до табору, відзначаємо час, здаємо корнети. Штурманашукають інвертор для зарядки батареї фотика щоб злити першу частинуфото гонки. Години через 1, 5 з'ївши 2 пляшечки холодненької«Корони» я закінчую з фотками і злив на флешку урочистою ходою несуоргам. Орги переглядають, все йде гладко до тих пір, поки непідходимо до тієї самої 10-ї точки зі стрілочками на дереві. Намене посміхаючись дивляться і повідомляють, що це – далі йде «ха, ха, ха» не 10-а точка… Я офігева питаю, а що ж це? Це кажуть –просто так – жарт… Смішний, думаю я про себе. А де ж 10-я? А вонабула навпроти цього дерева через дорогу метрів за 7-8…
Ось такий ось Великий, несподіваний облом прийшов. Рукиопускаються, настрій випаровується, втома накочує ще більше. Млявочиняючи опір слухаю, що одну з точок профі нам теж не зараховуютьоскільки взяли ми її не так як замислювали організатори спускаючисьв кам'яний коридор, а заїхавши зверху по вузькій брівці 1 колесом іторкаючись рукою колеса. Похнюпивши голову, йду назад до машин таекіпажів повідомити їм найнеприємніші новини. Остаточнорозслабившись від фізичної, а ще більше психологічної втоми, починаємо вечеряти. Ділимося враженнями із сусідами попаркінгу).
Тим часом орги закінчують рахувати результати та скликають табір наоголошення з наступним нагородженням.

Ні на що не розраховуючи мляво підтягуємось до купи народу.Привітання з нагоди Дня народження клубу та перехід до результатіврейду. 3 місце… Не ми. Оплески, в голові розуміння того, що непощастило, надії тануть вручення медалей, і мухобійки дляпідганяння млявих штурманів, щоб наступного разу бігали швидше. 2-емісце – знову не ми, оплески вручення медалей та корозахисники.Останні сподівання пішли. Стан образи за 10-ю точку суперничає зінтересом хтось зайняв 1е. Називають перше місце моє ім'я. Не вірювухам. Усі аплодують, поступово доходить, треба йти. Пробиваюсячерез натовп, нагородження, йду з дурною усмішкою, все ще не вірячипочутому, в легкій ейфорії, але медаль побрякаючи на шиї, і грамотав руках говорить про те, що все це було не плід фантазії стомленогомозку.Далі посиденьки за вечірнім столом, поїдання рідкого татвердого, обмін враженнями та подивами. Сон.
Ранок, збори. Прощання та дорога додому.

З.И. Було начебто не дуже складно, з іншого боку, й не легко.Штурма чудово бігає, але погано дружить з навігацією черезвідсутність досвіду, про повороти каже коли ми їх уже проїхали, шлях прокладає не оптимально, і якщо дорога закінчилася чи відбувсяне збіг з картою, ми довго шукаємо альтернативний шлях. Другийштурман на фотофіксації точок, кілька разів доводилосяперепитувати, чи видно номер точки? , чи видно бортовий авто? Виднообидві руки штрумана? , А весь цей час, час, а його так мало.
Другий екіпаж героїчно дебютував, взагалі без будь-якого досвідузмагання. Весь наш досвід накопичений поїздками на риболовлі, полювання і Карелією, але вони старалися і не підвели. І якби невони, то нічого б не вийшло, за що їм окреме спасибі) — на багатьохфотках все виглядає більш ніж чудово і доброзичливо, насправді прифото зйомці майже скрізь на похилих ділянках завливався горизонтщоб влізла машина і точка, кути набагато більше ніж на фото.>