Дай п'ять лей, або день народження клубу Напрямок та мого штурмана Олега.

**/

Приїхали на місце о 7-й ранку з Crazycmc У роліштурмана, чудово покаталися, і отримали море задоволення.

Нескладний, але ефектний для глядачів СУ1. Це до речі я! — заліхтариками на даху ідентифікував) І тут я до речі — відриваюпередній номер СУ2 з висохлими плавнями заочно був дуже страшнийчерез попередні дощі, але виявилося все не так страшно, і навітьвесело, скакали з дамби на дамбу аки гірські цапи. - Білязалізничного насипу - імовірно означав що їхати туди не можна, алевиявилося що малося на увазі, що їхати можна, але акуратно. Томудосить довго чекали звільнення основного проходу які встигли до наспройти важкоатлети з харда на симексах і богерах і перетворитиспочатку нешкідливу поперечну канавку в яму з 2-ма урвищами, нав'їзді і виїзді. Ниви з категорії Рейд, закінчуючи короткимпатрулем з харда, навіть оргії на 80-ці теж просиділи в ній паругодин). Зрештою через мою помилку хвилин 20-30 втратили на витягЕльки з очерету, куди вона сповзла під моїм чуйним керівництвом. Мипровозилися там набагато довше, хоча не якби їх за спиною я б тудиі не поліз так самовпевнено). Також і передній номер, з подивомвиявив його цілковиту відсутність. Засмучувався, перебираючи фоткикрапок, дійшли висновку, що втрата була здійснена не в очеретах, якпередбачалося, а ще на першому СУ – на пляжі. На старті кар'єру, суддя стартанувши перед нами екіпаж Едіка, пішов хв. На 5 кудись, потім повернувся записав час і запитав чому ми ще стоїмо… ну мивласне очікували якусь відмашку або інший вид сигналу старту.Поїхали. Важко Ельке з її габаритами, звисами і базою в 3м, вкар'єрі повертатися, ну якось перевалюємося з боку на бік, заїжджаємо на 1-ю і єдину точку, і з подивом виявляємо ниву, щопід'їжджає. Не знаю, яка там була пауза між нашими стартами ну явноменше 30сек… Далі ми перевалюючись і чіпляючись по черзі, топорогами то бамперами за глину в кар'єрі емулювали швидкепересування до фінішу, практично всю трасу нива висіла на хвості.На одному з перегинів, на якому повисіли майже всі, особливодовгобазні, в діаганалку повеселилися і ми, точніше я, штурманнамагався щось показувати, типу напряму руху, оскільки крім капотаі неба, інших видів не було. Поки я вмикав задній блок, на поріг домене застрибнув штурман ниви і почав стрибати на ньому. Нуподобатися людині пострибати на порозі, ну мені не шкода. Але якщонамагався допомогти – то навіщо поріг? Я ж не на болоті, у мене ждіагоналка! - Качай за бампера ... Ну крикнув я пару разів у вікно.Що не треба – сам впораюся., але ж він правильний штурман! Йомупроїзд треба звільнити для свого екіпажу, а інакше ніяк, коротше незлазить. Включив, нарешті, блок – ну і поїхав, точніше поповз –далі. Власне розповідається довго, а тривало сік. 5-10, але Емоції... Вони ж через край, в очах адреналін і нічого навколо) Ну отпроїхали ми останній, 3й СУ «кар'єр», і щоб не втрачати залишкисвітлого часу дня, не залишаємося спостерігати на знущання танаруги над своїми бойовими кіньми решти учасників, їдемо на першийСу – на пляж – шукати номер. Проїхали весь пляж, доїхали допочатку старту з водними перепонами, переодягнувся у високі чоботи– і втечу блукати у воді – сподіваючись намацати свій рідний номер.Проходив весь водний лабіринт змійкою 4 рази. Номери немає.Стемніло, повернувся в машину, одягнув ліхтар – куртку і знову уводу. Можна було б замовити дублікат і не парити собі мозок, алесвій рідний – він ближчий. Взагалі пролазивши по воді з 16, 30 до 18з знахідок, купа пляшок з-під горілки/пива, пару шматків шиферу, фанери, одна арматура, що стирчить під водою і все… Засмучені їдемов табір, по дорозі зустрічаємо на пляжі зайця (перший раз на пляжізайця бачив) які тікаючи від нас робить приголомшливу свічку метра2-3 у висоту перестрибуючи через одну з доріжок, що ведуть на пляжвід однієї з баз. Повернулися до табору, поставили машину упаркінг. Розібралися нарешті з номерами, злили фотки точок наперевірку, занесли речі в номер і повернулися чекати на результати, години через 1, 5 очікування не витримали і пішли в номерповечеряти. Повечеряли, спустилися. Як виявилося вчасно, самезакінчився підрахунок і народ розсідався по місцях. Відмінний стіл, закуски різноманітної море. Салатів лише 3 або 4 види. Зі спиртним, правда орги не розрахували - апетит після такої прогулянки насвіжому повітрі на зігріваюче у всіх був підвищений, і веселийнапій досить швидко закінчився. Ну, а потім нагородження, Як іминулого разу, було відчуття, що з такими затримками як у нас булина СУ2 і час проповзання СУ3 особливо розраховувати на призовімісця не варто, але надія то тепліти! Так і виявилося, що мивиявляються не найгірші, є і гірше) у результаті 3-е місце встандарті і купа приємних призів. Так ці змагання, були зовсім незмагання, а фотоконкурс на найоригінальніші фотки взяття точок, приз за найоригінальніші фото дістався дівчатам на чорному Л-200, іна мій погляд цілком заслужено. Пориви вітру, і температурагойдається біля 0, купа липкого бруду і при цьому всім милапосмішка на фото на тлі брудного позашляховика у вечірній сукні… яквам? ) після загального нагородження, вранці підйом, прощання та вседодому, ми знову на місце старту СУ-1
Ввечері, поспілкувавшись із «зуммером» (фото/відео корр однієї змісцевих авто передач), з'ясували завдяки його відео матеріалам, щозаїжджаємо ми в останню глибоку частину водної траси з номером, авиїжджаємо з кадру у вигляді водяної стіни. Ставати зрозумілим, щошукати треба в кінці. Знову одягаються чоботи, куртка, тасвіжо-подарована зимова бейсболка одеського пікап клубу, та у воду.На вулиці 0, сильний північний вітер, море штормить, руки післяконтакту з водою миттєво промерзають, згадується зимоварибалка.
Близько години -1, 5 ходіння по воді, в межах стрічок і за межами, сподіваючись що номер знесло вітром, течією чи хвилею. Результат, Чиїсь сандалії, ще пару пляшок, пару дер. Палиць, залізний прут, кілочків, шифер, фанера, вставка в рамку для номера, але не моя. Одиво! Знайшов щось, ніби навіть як схоже на номер, але не видно, ідістати складно, ногою не піднімеш – злітає, – рукою – глибоко, якось затиснувши між ніг і дострибавши десь дрібніше – дістаю –Моє! Алілуя… це був Головний приз) До речі в ході водних процедур вчерговий раз охрипли сигнали, в Карелії були ще ріднімитсубішевські, в затоці я притопив волговські, так що один ізпризів у вигляді пневматичної дудки був дуже доречним і вжепосаджений замість волговських. Дудить - по дорослому, теперзвуковий супровід більше відповідає зовнішньому вигляду)
І ось так ось весело і чудово на природі, на пляжі, на свіжомуповітрі він його провів! ) Без нього я б не впорався., за що йому —величезне спасибі! )купа липкого бруду і при цьому всім милапосмішка на фото на тлі брудного позашляховика у вечірній сукні… яквам? ) Здоровий сон після загального нагородження, вранці підйом, прощання та все додому, ми знову на місце старту СУ-1
Ввечері, поспілкувавшись із «зуммером» (фото/відео корр однієї змісцевих авто передач), з'ясували завдяки його відео матеріалам, щозаїжджаємо ми в останню глибоку частину водної траси з номером, авиїжджаємо з кадру у вигляді водяної стіни. Ставати зрозумілим, щошукати треба в кінці. Знову одягаються чоботи, куртка, тасвіжо-подарована зимова бейсболка одеського пікап клубу, та у воду.На вулиці 0, сильний північний вітер, море штормить, руки післяконтакту з водою миттєво промерзають, згадується зимоварибалка.
Близько години -1, 5 ходіння по воді, в межах стрічок і за межами, сподіваючись що номер знесло вітром, течією чи хвилею. Результат, Чиїсь сандалії, ще пару пляшок, пару дер. Палиць, залізний прут, кілочків, шифер, фанера, вставка в рамку для номера, але не моя. Одиво! Знайшов щось, ніби навіть як схоже на номер, але не видно, ідістати складно, ногою не піднімеш – злітає, – рукою – глибоко, якось затиснувши між ніг і дострибавши десь дрібніше – дістаю –Моє! Алілуя… це був Головний приз) До речі в ході водних процедур вчерговий раз охрипли сигнали, в Карелії були ще ріднімитсубішевські, в затоці я притопив волговські, так що один ізпризів у вигляді пневматичної дудки був дуже доречним і вжепосаджений замість волговських. Дудить - по дорослому, теперзвуковий супровід більше відповідає зовнішньому вигляду)
І ось так ось весело і чудово на природі, на пляжі, на свіжомуповітрі він його провів! ) Без нього я б не впорався., за що йому —величезне спасибі! )купа липкого бруду і при цьому всім милапосмішка на фото на тлі брудного позашляховика у вечірній сукні… яквам? ) Здоровий сон після загального нагородження, вранці підйом, прощання та все додому, ми знову на місце старту СУ-1
Ввечері, поспілкувавшись із «зуммером» (фото/відео корр однієї змісцевих авто передач), з'ясували завдяки його відео матеріалам, щозаїжджаємо ми в останню глибоку частину водної траси з номером, авиїжджаємо з кадру у вигляді водяної стіни. Ставати зрозумілим, щошукати треба в кінці. Знову одягаються чоботи, куртка, тасвіжо-подарована зимова бейсболка одеського пікап клубу, та у воду.На вулиці 0, сильний північний вітер, море штормить, руки післяконтакту з водою миттєво промерзають, згадується зимоварибалка.
Близько години -1, 5 ходіння по воді, в межах стрічок і за межами, сподіваючись що номер знесло вітром, течією чи хвилею. Результат, Чиїсь сандалії, ще пару пляшок, пару дер. Палиць, залізний прут, кілочків, шифер, фанера, вставка в рамку для номера, але не моя. Одиво! Знайшов щось, ніби навіть як схоже на номер, але не видно, ідістати складно, ногою не піднімеш – злітає, – рукою – глибоко, якось затиснувши між ніг і дострибавши десь дрібніше – дістаю –Моє! Алілуя… це був Головний приз) До речі в ході водних процедур вчерговий раз охрипли сигнали, в Карелії були ще ріднімитсубішевські, в затоці я притопив волговські, так що один ізпризів у вигляді пневматичної дудки був дуже доречним і вжепосаджений замість волговських. Дудить - по дорослому, теперзвуковий супровід більше відповідає зовнішньому вигляду)
І ось так ось весело і чудово на природі, на пляжі, на свіжомуповітрі він його провів! ) Без нього я б не впорався., за що йому —величезне спасибі! )у надії, що номер знесло вітром, течією чихвилею. Результат, Чиїсь сандалії, ще пару пляшок, пару дер.палиць, залізний прут, кілочків, шифер, фанера, вставка в рамку дляномера, але не моя. О диво! Знайшов щось, ніби навіть як схоже наномер, але не видно, і дістати складно, ногою не піднімеш – злітає, – рукою – глибоко, якось затиснувши між ніг і дострибавши десьдрібніше – дістаю – Моє! Алілуя… це був Головний приз) До речі вході водних процедур в черговий раз охрипли сигнали, в Карелії булище рідні митсубішевські, в затоці я притопив волговські, так щоодин із призів у вигляді пневматичної дудки був дуже доречним і вжепосаджений замість волговських. Дудить - по дорослому, теперзвуковий супровід більше відповідає зовнішньому вигляду)
І ось так ось весело і чудово на природі, на пляжі, на свіжомуповітрі він його провів! ) Без нього я б не впорався., за що йому —величезне спасибі! )у надії, що номер знесло вітром, течією чихвилею. Результат, Чиїсь сандалії, ще пару пляшок, пару дер.палиць, залізний прут, кілочків, шифер, фанера, вставка в рамку дляномера, але не моя. О диво! Знайшов щось, ніби навіть як схоже наномер, але не видно, і дістати складно, ногою не піднімеш – злітає, – рукою – глибоко, якось затиснувши між ніг і дострибавши десьдрібніше – дістаю – Моє! Алілуя… це був Головний приз) До речі вході водних процедур в черговий раз охрипли сигнали, в Карелії булище рідні митсубішевські, в затоці я притопив волговські, так щоодин із призів у вигляді пневматичної дудки був дуже доречним і вжепосаджений замість волговських. Дудить - по дорослому, теперзвуковий супровід більше відповідає зовнішньому вигляду)
І ось так ось весело і чудово на природі, на пляжі, на свіжомуповітрі він його провів! ) Без нього я б не впорався., за що йому —величезне спасибі! )