Кольський 2012 (На край землі)

i> Написання звіту про поїздку на Кольський затягнулося у мене надовгі півроку. У результаті борючись поперемінно — то з лінню, то звідсутністю часу, то з совістю я вирішив «запозичити». » за згодоюавтора звіт нашого попутника в цій поїздці – Олександра зневеликими видозмінами. На півночі тільки літо проходить швидко, решта тягнеться розмірено і довго.
Це відноситься і до життя «там» і до пересування дорогами ірозбитими зимниками., якими багате заполяр'я.
І для того, щоб хоч трохи доторкнутися до всього цього, нашакомпанія з 3-х позашляховиків вирішила вирушити з Одеси донайпівнічнішої точки Європейської Росії, а саме до мису Німецький, що знаходиться на півострові Рибачим. Наш шлях складався з 3-хосновних етапів – дістатися до Кольського півострова, пройтизапланований маршрут по самому півостріву з кінцевою точкою м.Німецький, і повернутися до Одеси цілими, здоровими та веселими.Забігаючи наперед скажу – все вийшло.

Було вирішено йти через Республіку Білорусь, що дозволяло уникнутитривалого проходження кордону Україна-Росія. Пункт пропуску такожвибирали з тих же міркувань та зупинилися на с. Вільча, що напівночі Київщини. Сам кордон пройшли швидко, якщо виключити з увагивелику кількість Беларусів, що їдуть з відпочинку.
Ще на початку поїздки основним пунктом у пріоритетах вибору місцьночівлі була близькість води (річки, озера, струмки). Першоюночівлею було обрано містечко Мозир та річка Прип'ять.
Всі наступні дні до Кандалакші радували нас, як це не дивно, чудовим асфальтовим покриттям навіть на неосновних дорогах. Друганочівля була запланована вже на території Росії і вибираласяспонтанно, знову-таки біля озера в мальовничому місці. До кінцятретього дня ми благополучно дісталися Республіки Карелія і обравшив глибині лісу галявину біля озера розташувалися на черговийнічліг. Навіть не заглиблюючись далеко від дороги видивідкриваються приголомшливі. В роумінгу не особливо хотілося іприпустивши що напрямок руху у нас у всіх однаковий ми рушили далісподіваючись на перетин з іншими екіпажами далі по дорозі. Миповзли по трасі зі швидкістю 70-80км/ч, але попутники не з'являлисяне на горизонті не в дзеркалі заднього виду. Кілька разівзупинялися на узбіччі - збираючи брусницю і поглядаючи у бік траси, сподіваючись, що нас наздоженуть. Але ж ніяк.
У результаті розумно припустивши, що якщо нас все ще не наздогнали- значить далеко попереду - рушили далі в 1 машину. Не доїжджаючидо Кандалакші 20км з нами вийшов на зв'язок Олександр – водій 2йЕльки та скинув координати табору зі словами «за полярним колом».Забивши координати в навігатор, я виявив, що вони б'ються в точцірозташованої за Кандалакшею за 3 км від берега посередині затокиБілого моря. Подальші спроби отримати нові координати ні до чого непривели і ми вирішили заночувати вперше за поїздку окремо від іншихекіпажів поблизу Кандалакші., обмінявшись дарами, отримали карткумегафону та поставили питання – яке місце ночівлі неподалік міставін порекомендує, з міркувань мальовничості, відсутності шуму тасусідів та присутності води.
Нам порадили зупинитися на березі Білого моря за 10км. Від міста, але під кінець додали, що минулого року там Мишко задер 2х мужиків, причому другого виколупував з-під машини., розташувалися, повечеряли, заснули.
Тут я вперше у своєму житті спостерігав вплив світового океану тамісячних фаз на систему відливів та припливів. Залишена з учорамильниця біля кромки води на камені, на ранок опинилась за 100-150метрів від води. Добре, не на оборот.
З ранку зателефонували Сергію, поскаржилися на те, що ні циган, ніведмедів не оголошувалося, було нудно, але мальовничо. Такожз'явилися і наші попутники.
Далі продовження від імені Олександра.
На п'ятий день ми потрапили до Кандалакші, де зустріли наш 3-йекіпаж, з яким розминулися минулого дня і розпочали довгоочікуванийстарт нашої чудової подорожі.
Наш шлях лежав до найдальшого селища на Білому морі, до якого можнадоїхати на колесах – гирлі річки Варзуга та однойменне селище.Дорога до селища є досить укоченим грейдером, на якому спокійноможна тримати швидкість 70 км/год і більше, але ми вирішилиурізноманітнити дорогу і попрямували до вказаної на карті дорогивздовж Білого моря, вона виявилася більш розбитою, але не меншмальовничою.

Тут знову ремарка, ми знову примудрилися розірвати нашуоб'єднану колону. Справа в тому, що виявили Мишу, що мирно пасутьсяна луках заросли мохом і веронікою. У найближчих до Одеси степах ілісосмугах ведмедики не блукають, тому пересічним даним видовищемназвати складно. Резонно вирішили зупинитися, спостерігати. Кричалив рації решті екіпажів. Але... Знову були не почуті.
Ведмедику було глибоко начхати на нас, і мабуть ми були в нього неперші тому він продовжував по діловому снувати пощипуючиверонику.Машину про всяк випадок не глушили. Мало, раптом Мишкозахоче на десерт чогось нитка гостренького. До середини дня мидісталися Варзуги і влаштували оглядову прогулянку по селу.
Насолоджуючись видами вирушили у зворотний шлях до селища Умба, ночівля була запланована на березі Білого моря. Пошук місця стоянкипривів нас на берег моря, по якому ми з великим задоволеннямпомчали розсікати пісок і опинилися біля будиночків. Рибалок, янавіть сказав би суворих рибалок! ..Це Вам не бичка влітку наЧорному морі ловити, тут все вказує на важкі кліматичні умови життяцих людей.
Жити на Чорному морі і не поринути в Білому було мене проваломусієї поїздки, тому, незважаючи на +10 повітря та +5 води я такипоринув і тим самим започаткував щоденні ранкові та вечірні купанняу водоймах на кожній нічній стоянці, благо знайшов однодумців, самби напевно не зважився.
По дорозі до Умби вирішили відвідати музей просто неба тоняТетріно, в ньому зібрані експонати предметів побуту Поморів івзагалі місце дуже душевне, але нам потрібно їхати далі

> Наступний день обіцяв нам важким бездоріжжям від селища Умбастрого на північ до селища Жовтневий, бездоріжжям лякали багатоінтернет звітів. Швидше за все нам просто пощастило, оскількипогода була відносно суха і рівень води був низьким.
Починаючи з Умби, ми поринули в глибину Кольського півострова зйого розбитими грейдерами, гатями, бродами та розкиданими на дорозівеликими каменями. Дуже мала частина містків через річки та річечкиживі, в основному вони згнили і зруйнувалися і тому порядпрокладені броди.
Ми не змогли пройти цю ділянку за один день, тому на ночівлювирішили стати на березі річки, яких там величезна кількість.дорога і раптом раптово в с.Березівка ​​ми натрапили на ось такедиво народжене в СРСР, у картах на цьому місці вказані болота ітайга. Довжиною під 3 км, напевно, покриття таке, що любителізаїздів на швидкість можуть лише позаздрити. Який був кайфпрокотитися асфальтом після 4-х днів ґрунтовок і каміння. Наш шляхлежав у Хібіни і наступного дня ми попрямували до м.Кіровська, авід нього почали йти в гори, кінцевою точкою ми визначили озероГольцове, що розташоване в глибині Хібінських гір.

Дорогою заїжджаємо до водоспаду Рісчорр — один із найбільшихводоспадів у Хибінах.
Пробираючись гірською лісовозною дорогою ми проїжджаємо станцію МНСіз вказівниками напрямків та табличками від різних позашляховихклубів СНД рухаємося далі і ось подолавши останні перешкоди увигляді річок опиняємось на березі гарного гірського озера, дощтрохи псує контраст фото, але зате приносить певний спокій ірозміреність. Подолавши кілька красивих бродів вирішуємо ставати наднинку на березі річки Кунійок, яка впадає в озеро.
Прекрасне місце, За учасниками видно, що вони чекали відпочинку, тому що гірські дороги сильно втомлюють і народ розсмоктався, хтосьзбирає ягоди, хтось п'є коньяк, хтось пішов ловити форель.

>

Ну а ініціативна група вирішила побудувати похідну лазню, прямо наберезі річки.
Фінал дня був чудовий! Попарившись у лазні та купувавшись угірській річці, народ ніс свої тлінні тіла до столу, на якому булаюшка з форелі, свіжопосолена червона ікорочка та півтинничок залегку пару.

< i> Цей день мені запам'ятався ще й тим, що намагаючисьпросушити мокрий від дощу одяг і сирі від вологості спальніприналежності мені довелося по черзі розвішувати їх і спішнознімати ховаючи в машину протягом години разів 10. Погода настількиконтрастна і змінюється так швидко, що яскравому сонце, що світить, і відсутнім геть-чисто хмарам протягом 1 хвилини все змінюється накардинально протилежне, вже все небо заволочене і щосили мрячитьдощ. Ще через хвилину коли речі спішно зібрані і заховані – на небізнову посміхається сонце і щебечуть птахи) і так весь деньзнущаються). Гори…

Трохи відпочивши, ми висунулися назад у напрямку до Кіровська черезХібіни
Після Кіровська попрямували до Сталінської забудови 509 (недобудована) залізниця, що будувалася ув'язненими за часівСталіна, багато інформації є в інеті) і далі за такими ж розбитимизимниками і гатями у напрямку до селища Ревда. . Десь посерединішляху стаємо на чергову ночівлю, біля річки.
Взагалі старт кожного дня був приблизно о 9-10 ранку, алепредставивши як довго нам доводиться просуватися за такиминапрямками, ми вирішуємо стартувати раніше 9 ранку, і вже дополудня ми дістаємося місця, позначеного народом як «дорога 1000струмків» — все та ж розбита колія з купою каміння, але ще до цьогокожні метрів 200 дорогу перетинають дуже красиві широкі струмки таканави. p align="justify"> Час поїздки, на жаль не збігся з«білими ночами», але все одно день триває досить довго, щодозволило нам до вечора піднятися на Перевал Геологів, якийзнаходиться біля Ревди.Види затьмарюють свідомість - з висотипташиного польоту видно величезні масиви лісів і озер. Проїжджаємочерез Мурманськ, і до полудня ми вже на КП в Титівці, де військові, записавши наші паспортні дані та час повернення, відкриваютьшлагбаум. Природа Кольського півострова
Через кілька годин безперервних зупинок для фото, ми такидобираємося до «Краю Землі» ось він маяк на мисі Німецькому, далітільки Баренцеве море і десь там Північний полюс.

Головна мета цього походу досягнута і ми поринаємо в царство тундриз її медитуючими видами і величезним колом морошки.

Так пройшли перші 2 тижні прискореної оглядової подорожі. А далінепроста дорога назад. Розлучившись з рештою учасників передКандалакшею, ми ще раз відвідали Серьогу – забрали у ньогогостинців для друзів з Білорусії. Скупився, як нам здалося на тоймомент у непристойних обсягах дарами Білого та Баренцева морів.Рушили в бік Карелії. По дорозі виглядаючи варіанти проїздів покарті минаючи «великі» села і намагаючись використовувати ґрунтовідороги рухалися в напрямку південний захід. Обстеживши заздалегідьзабиті в навігатор за порадою «знають» точки. Зупиняючись унаймальовничіших місцях. Ловили рибу, варили юшку, коптили її.Збирали "білі" сушили їх на вигаданій і зібраній вдома сушарці, якадосі важко та марно навантажувала силовий багажник Ельки. Гасили їхз цибулькою та м'ясом. Всіляко смакуючи шлунок кашами з підливами.На відміну від минулої поїздки цього разу - лисички булиделікатесом, що рідко зустрічається, а білі пересічною подією.
Назбирали морошки, чорниці з голубиною і купу брусниці.
На одній із глибоко розташованих полян вирішили зупинитися напредмет позбирати грибів ягід, половити рибки і заодно зробитинормальне помивання у вигляді лазні. Поляна розташовувалася за 10км від грейдера. По зарослій стежці, що нагадує дорогу, мидісталися озера.
З ранку почали збирати/тягати каміння для майбутньої лазні.Зібравши достатню кількість топили березою близько 8 годин. Я пішовуздовж смужки узбережжя у розвідку зі скребком для ягід та ножемдля грибів. Віддалившись від табору на 1000-1500м. Побачив вдалині— сліди на піщаній мілини ведучі вздовж лінії берега. Перша думкабула здивуванням - Ми тут не одні? !
Того дня злегка штормило, і наявність слідів передбачала, що їхгосподар не далеко, і пройшов тут не давно - інакше їх би змило.Підійшовши ближче, я розгледів, що це сліди босих ніг. Тут прийшладруга думка.-Який придурок ходитиме в таку холодригу босяка попіску - моржуючий, любитель гострих відчуттів?
Але зробивши ще пару кроків у напрямку слідів відкрилася ще однадеталь - власник слідів взагалі не знайомий з поняттям особистагігієна та педикюр. Дуже швидко похололо на спині.
Швидко озирнувшись на скільки дозволяв рідкісний на прибережнійлінії ліс у пошуках ведмедя, я також почав гарячково розуміти іпрораховувати варіанти відступу. Дерева не котять - Ведмедикилазять не гірше за мене, а напевно краще, Варіант відкритої води -теж малоймовірний - плавають вони теж непогано, але і біг попересіченій місцевості теж в лідери вийду на жаль не я. Усіваріанти виглядали не оптимістично. Як підтвердження своїм словамсфоткав на тел. Пісок і почав відступ.
По дорозі назад, періодично оглядаючись назад в очікуванні погоніпоступово напіврозслабився. Зібравши ще трохи стиглої брусницідобрався до багаття і мовчки простяг телефон шурину. Він довговдивлявся, говорив що без окулярів не бачить що там. Але поступовосудячи з виразу його обличчя, я зрозумів що він розглянувзображення. - Ведмідь? - Угу Потім ще пару годин ми сиділи з 2-масокирами і вирішували йти таки паритися в лазню яку весь деньбудували і топили і майже тиждень мріяли . Або не ризикувати бутизненацька застигнутими і відокремленими від фауни шматкомцелофану.
У результаті стемніло, коньяк зробив свою справу і поклавшинеподалік сокири ми таки плюнули і зважилися.
Банька була чудова. Підлога з ялинника – тумби та березових колод, шум прибережних хвиль, потріскування каміння та пар, ПАР…
Після лазні почалася нова дилема – спати в машині намагаючисьзмоделювати тетріс. Або нормально витягнувшись, але у наметі. Зістінкою з нейлону.
Обсипавши намет по периметру тліючим вугіллям і взявши по сокирі мисолодко заснули).
Далі було ще з десяток зупинок на різних галявинах. Але почалаображатися Елька. Спочатку на рибальському виявилися що гумкикріплення заднього правого амортизатора не витримали, перетерлися ірозбилися. Він пекельно стукав кріпленнями по пальцях, довелосяйого швидко зняти з нижнього кріплення і підв'язати до рами.Подальша подорож рибальським здійснювалося на 3х амортизаторах. Увиду пекельної навантаження машини, швидкість доводилося триматимінімальну для того, щоб один залишився на задці зміг справлятися зколиваннями повного кузова. Через це ми постійно відставали відрешти екіпажів.
На базарчику в Мурманську були куплені нові жигулівські (вистачилоїх на 3000км).

Потому біля якогось сільського магазинчика висмикнуласясигналізація. Вийшовши з авто і спробувавши поставити його наохорону - вона зробила невиразне бульк, і брелок сказав, що небачить зв'язку з авто, подальші спроби поставити і зняти з охорони- брелок також впевнено пищав про відсутність зв'язку. Підійшовши ісіпнувши за ручку - з'ясував, що машина закрилася. Відкривши автоключем, спробував завести – у відповідь почала клацати релюха таморгати світлодіод охорони. Стало сумно. Ще пару спроб, і машиназавелася, світлодіод як і моргає на брелок не реагує. Надалі автодо кінця поїздки на сигналізацію більше жодного разу не ставилося, просто було стрімко не завестися серед лісу вдалині від рідногодому. Наступним ударом була вирвана кульова з верхнього важеля. Привиїзді після тривалого грейдера на асфальт в черговому селі буловиявлено, що машину почало безпосередньо тягнути убік. Побіжнийогляд показав, вирвану кульову і розгорнутий у місці її посадкиважіль. Колесо на 1 болті трималося в ріввальному положенні з кутомпід 45%. Було зрозуміло, що це все й надалі так ніяк. У селізнайшли коваля, який був на місці, тверезий, мав знаннязварювальника та зварювальний апарат!
За велике спасибі, і невелику матеріальну компенсацію важільпопередньо відрихтований Яшею був проварений і посилений шляхомобварювання по колу дротом. (пізніше вдома його підчистили іподібним чином посилили другий) Замінили болти на «фірмові»нивівські оцинковані куплені в місцевому магазинчику через те, щоодин із старих був підігнутий.

Третім ударом були ті самі «фірмові» болти. Вони протрималисяблизько 300 км. І перед заїздом на останню заплановану галявину їхзрізало. Втулки, на яких вони стояли від трясіння, вилетілинезрозуміло в якому з бродів чи вибоїн. І за 100 метрів недоїжджаючи галявини ялинка захрускавши підкрильником об яке терлосязавалене, не закріплене колесо – сказала все. Далі не поїду.
Почався дощ. На годиннику 2 ночі. Позаду близько 500 км. Зовсім ненімецьких автобанів без сну. Спина ниє, голова гуде, а до галявини100 метрів. До найближчого населеного пункту близько 150км. Добудинку близько 2000.
Перетягли речі на галявину вручну, поставили під дощем намет.Помучилися з багаттям. Перекусили, лягли спати.
На ранок — аналіз поломки та варіанти виходу із ситуації. За фактоммаємо 3 нових зрізаних болта та 1 відсутню проставку (2 знайшлинедалеко від місця повороту) у запасі 3 старих болта 2 з якихпідігнуті. Металобрухту, Яша підібрав головку на 8 з наборуінструментів, яка виявилася дивним чином підходяща за висотою тазовнішнім діаметром. Старі болти підрихтували і до обіду Елька вжебула на галявині поряд з розбитим уночі табором. Попутно виявили 3ресорних листи, що лопнули. 2 праворуч 1 ліворуч.
Стало ясно, що подальший екстрим та екшен пацієнту протипоказанийта загрожує повним паралічем.

Постоявши кілька днів на галявині і зібравшись з силами, рушилив подальший шлях у бік будинку. Намагався їхати так, щоб уявнийтазик з водою на колінах ні на краплю не пролився. Але дороги внапрямку траси як на зло траплялися одна одній гірше. Періодичновиїжджаючи з одного огидного, потрапляли на іншу ще гірше. Передсамим виїздом на асфальт — потрапили на шматок траси підготовленоїдля якихось джиперських змагань, судячи з прапорців і позначок наузбіччі. По дорозі почувши дзинь - зупинився і був «приємно»здивований. Зламався 4 аркуш, другий на лівій ресорі та впав надорогу. Спочатку припустивши, що якась наволоч кинула на дорозі іпорадувався, що не пробив колесо. Потім зрозумів, що не сволота це, а цілком хороший чол. Лист то мій…
Далі без особливих пригод дісталися Пітера, потім Білорусія, Могильов. Зустрілися зі знайомими хлопцями, передали Серьогінпередачу, поцькували трохи казок під накрапуючий дощ під гарячийчайок. Потім Бобруйск. Лежачі поліцейський мати їх… наперевантаженій машині без 4 аркушів. Митниця вночі. Ще одна, остання ночівля в Київській області і ми вдома. Або не життєвоважливими або з максимально можливими зручностями для їхліквідації.
У результаті вона довезла нас по всьому маршруту, включаючи кінцевуточку – будинок. Це близько 8500 км. На слід. День по приїздумашинально тицьнув на пульт сигналізації і з подивом почув увідповідь фа-фа. Сигналізація повністю само поновилася. Чудеса.Вирішив зазирнути під машину раптом і ресорні листи зрослися? , алені)
Від поїздки купа позитивних емоцій, море вражень, нових знань таінформації. Нові друзі, нові фото, в холодильнику вітаміни. Зі. Доречі, цього року вперше в житті мені вдалося побувати на 3-х морях, Біле, Баренцеве, Чорне. Після приїзду додому на початку жовтня янарешті знайшов час і вперше цього року скуповувався в Чорному моріі поставив галочку, на чорному я був теж :)
> З.Ы.2 Може коли нитка дійдуть руки змонтувати відео, матеріалублизько 500гб
"
Попутно виявили 3 ресорних листи, що лопнули. 2 праворуч 1ліворуч.
Стало ясно, що подальший екстрим та екшен пацієнту протипоказанийта загрожує повним паралічем.
Постоявши кілька днів на галявині і зібравшись з силами, рушилив подальший шлях у бік будинку. Намагався їхати так, щоб уявнийтазик з водою на колінах ні на краплю не пролився. Але дороги внапрямку траси як на зло траплялися одна одній гірше. Періодичновиїжджаючи з одного огидного, потрапляли на іншу ще гірше. Передсамим виїздом на асфальт — потрапили на шматок траси підготовленоїдля якихось джиперських змагань, судячи з прапорців і позначок наузбіччі. По дорозі почувши дзинь - зупинився і був «приємно»здивований. Зламався 4 аркуш, другий на лівій ресорі та впав надорогу. Спочатку припустивши, що якась наволоч кинула на дорозі іпорадувався, що не пробив колесо. Потім зрозумів, що не сволота це, а цілком хороший чол. Лист то мій…
Далі без особливих пригод дісталися Пітера, потім Білорусія, Могильов. Зустрілися зі знайомими хлопцями, передали Серьогінпередачу, поцькували трохи казок під накрапуючий дощ під гарячийчайок. Потім Бобруйск. Лежачі поліцейський мати їх… наперевантаженій машині без 4 аркушів. Митниця вночі. Ще одна, остання ночівля в Київській області і ми вдома. Або не життєвоважливими або з максимально можливими зручностями для їхліквідації.
У результаті вона довезла нас по всьому маршруту, включаючи кінцевуточку – будинок. Це близько 8500 км. На слід. День по приїздумашинально тицьнув на пульт сигналізац...