Другий "офіційно мій" автомобіль. Хоча "перший офіційно мій" і не мій-то зовсім. Думаю, не з'явись я (і не тільки) в життя цього автомобіля - спочив би він спокійно у світі іншому приблизно в 2008-09 році, а так я його мучаю, змушую жити. І у нього це чудово виходить! Час повернути назад складно, але у нас виходить. У ній майже не залишилося місця, куди б не залізли мої пустотливі ручки, але без цього ніяк, і все на благо.
Коротка історія: раз, коли я її побачив, це була гора голок і шишок на ділянці приватного будинку в сосновому лісі. Батько хотів купити у "знайомого" "машину"... єдине, що я тоді по суті побачив, і здивувався - вона завелася! Далі розповідь про зустріч із колишнім господарем на СТО. З-за повороту показалася металева брудна сіра перепічка, вона майже лежала на землі, спершись на асфальт майже плоским коліном глушака, як бабка журавлиною. Крім "коліна", рівно лежати їй заважали 4 покришки, однаково лисі, але різні за профілем, малюнком і шириною. Вся машина була вкрита брудом, сосновими голками, краплями смоли (рік простояла в сосновому лісі без руху). Крім пилу, бачити водію світле майбутнє заважали кілька тріщин у лобовому склі та глибокі вікові борозни від двірників. Двері погано зачинялися, задній і передній бампер стояли криво, з величезними проміжками, сильно люфтили. Також у картину органічно вписувалися розбитий задній ліхтар у парі з передньою протитуманкою, повні вологого бруду та моху. На прихований потенціал агрегату (як і на близькість якихось із колишніх вершників) красномовно натякало все заднє крило, щедро залите срібною фарбою з балончика, а поверх прикрашене сліпучою красою наклейкою дракона і фінішним прапором (як виявилося пізніше, під цією теж з прапором, такий собі бутерброд — 2 шари сріблянки, 2 наклейки). Гордий колишній господар, який "якось вичавив на ній 215 км/ч".
Про салон якось не цікаво говорити. День був погожим, салон був залитий літнім сонцем і не викликав негативу: люфти, брудні плями, стеля, що провисла — нічого особливого. Підйомник на СТО відкрив нам нові принади, такі як "жована" вихлопна система, схоже, з нею днище і неймовірної краси "зоряне небо". На ньому можна було вгадувати сузір'я, а за бажання, викруткою створювати нові! АЛЕ! Яка ж над нами висіла здорова баржа! А під капотом очей тішили заповітні літери GM! Заліковий кораблик. Беремо!




















































