Поки що моя з іншим.

Відправив я, значить, свою до лікаря знатного.!

Служила Омежка мені вірою, правдою.Майже рік невпинно возила менещодня не вимагаючи до себе ніякої уваги.Один раз супорт-собаказаклинив, сподіваючись перешкодити нам вільно котитися по життю, але тут же був розібраний і покараний мастилом, після, усвідомившисвою провину, заробив як йому велено було німецьким генієм) Заслужбу вірну, невпинну вирішено було в відпустку відправити милу -тіло зміцнити, серцю профілактику зробити і загалом здоров'япоправити ... Зовсім не зайве це, адже 30 років їй взимкувиповнюється ... Не всі люди зараз стільки живуть, а техніка іпоготів.

Ось поїхала вона, а в душі порожньо... Не чекає ніхто мене навулиці, не гріє серцем своїм бензиновим, не радує очі сріблястимиобводами... А там на дорогах вони різнокольорові, різнорозмірні, різновікові та різноголосі і кожна норовить порожнечу душевнузаповнити. Не довго я противився, свою любив завжди, але булокілька, чий стан і дух мене полонив. Ну ось, настав той час, коли яміг свій прихований інтерес вгамувати. Зустрічайте МоскаляFire412! 412 - красень . Американський почерк тутскрізь, ось тільки розміром замалий - це сумно. Йому б сантиметрів30-40 завширшки та метр довжину і був би «булка». Ну нічого і такзійде). Серед бюджетних радянських самоходів він кращий за всіх, отздається мені так, увага до деталей, затишний інтер'єр, гармоніяпропорцій, багато хрому – цукерка! Хоч зроблено по нашому –незграбно) А як іде – всі ями дарма. Пролізе там, де тількипозашляховику дорога та зробить все м'яко сухо та комфортно. Уньому почуваєшся як у танку, але парадоксальному – танк гучний, невеликий при цьому дуже яскравий, але всі тебе ігнорують, впритулне бачать і, «мати», щоразу підрізати норовлять, хочуть проїхатиперед носом, загальмувати, коротше роблять так, ніби саме«москвич», а не батьки, їх у дитинстві за провини все карав нещадноі тепер вони йому за всі образи мстять. Підсумок такий:коли ти вмосквичі – до машини немає претензій, довкола всі мудаки)

Її величність, «Волжана».
Завжди хотів собі таку. Потім прийшла свідомість того, що волгабуде вічною мрією, адже купувати її замість Омеги нерозумно, та йвзагалі в покупці здорової волги небагато, лише якщо ти закінченийромантик або мажер, готовий вкинути гроші на іграшку. Але думки, отже, матеріальні і життя саме звело мене з «баржою»). Дізнавшись, що я залишився самотнім, товариш запропонував зайняти своюподружку, яка сумувала в той момент, коли він нову собі мадамзаводив.Мадама, до речі, знатна - мерсюк кабан 600, але тотаке).
На початку здивувався одному - ти почуваєшся реально в раритеті, але пізніше все перекинулося Волжана - не «баржа». . Динамікахороша, малий розворот, зупинитися може в мить і місця багато. .коліна правда ззаду упираються, але ширь, ШИР неймовірна (принаймніздається так, дизайн прямолінійний на допомогу). Підвіска жорсткішаза москаль, руляжка краще і після дня спілкування вже рисачишь попотоку шашками. . Ну хто б міг подумати? ) З приводу дизайну тежкайф, але не «москальський», а такий. . Суворий. Прямі лінії таграні М-М-М, екстаз, а двері, що пальцем без зусиль зімкнути можна.. І звук, як від затвора – краса.

Як подяка за спілкування зі мною, красуням парочку макетівнакреслив.
Природна краса необхідна, але легкий макіяж ще ніхто нескасовував)