Для багатьох тут, автомобіль це щось більше ніж просто залізяка, для мене ж це частина мого життя.
Все почалося в 1997 р. Коли цей Opel Ascona C hatchback 1.6 (16N), з пробігом в 89000 км., був куплений у старого німецького діда, пригнаний з Німеччини, щоб бути купленим моїм дідом.Мені було 4роки, але я виразно пам'ятаю той день, запах салону, і першевраження від цього пепелаца.
Опельок оселився у затишному, не сирому гаражі, де прожив 20 років, під не дуже хорошим крилом людини, яка 45 років проїздила навантажній техніці., було тільки доливати, коли рівень вмінімумі.Антифзиз - це все підступи заходу, тільки вода з колодязя, тільки хардкор. Кріплення задньої балки так не щитало.Одне в цьомувсім мене дуже тішило... Дідусь за 20 років володіння автомобілемпроїхав близько 30000км.
Я вперше сів сам за кермо в 11 років, і з того моменту, я зрозумів, що я люблю цей автомобіль, і з того моменту минуло 14 років, а ялюблю цю машину лише більше. На постійній основі я володію цієюмашиною близько 7 місяців, і за цей час я став сильно біднішим)). Явелосипедист зі стажем, і це був основний мій транспорт, і коштуваввін більше, ніж ринкова вартість моєї Аські, коли я її забирав удіда. Коли треба було кудись поїхати, я завжди брав у батькаChevrolet Aveo² (відро бездушне). Але підвернулася хороша робота, де потрібен був автомобіль, і я зрозумів, що час прийшов. Останнікілька років, Опель заводився вкрай рідко, дідусь не їздив черезпогляд, я його часом возив куди попросить. І начебто все у тачкибуло супер. Але простий довжиною 20 років, це не так просто.Автомобіль себе чудово чував, коли треба звестися, і проїхати 10 кмдо дачі та назад. Але коли я взяв автомобіль у роботу, і почавїздити на ньому щодня, всі 30 років автомобіля дали про себе знати.З цього і починається історія мого улюбленого автомобіля.
