Коротко так, почалося все в далекому лютому 1997 року. Саме тодія придбав автомобіль М21412 1988 р.В. УЗАМ 1, 5 л З карбюраторомСОЛЕКС і невеликими але наскрізними дірками в кузові.. Через якийсьчас я зрозумів що купив.Це була нахабна норовлива залізяка кольоруарахіс з дівочим характером.По початку довгих два роки я намагавсяякось з нею подружитися (ну там квіти, шампанське, магнітолку до 8березня, і т.Д.) Але ця стерва ніяк не сприймала мої ласки всерйозі при кожній нагоді відповідала мені черговою відмовою.Витратадоходила до 22 літрів на сто км. На сто км і робила вигляд шо так ітреба.Взагалі я не витримав і ми посварилися.Наговорили один одномугидоту і почалася війна.На протязі року я за повною програмоюзнущався над нею а вона в свою чергу відповідала мені тим же.Це вбуквальному сенсі було випробування на міцність.У мене до неї бувЗіЛ131, і я як міг пояснював їй якою має бути МОЯ машина. Підсумок; десь на початку 2000 року ця норовлива залізка була поставленамною на коліна і замкнена в гаражі. Ось він мить тріумфу! Вонапрограла цю війну! Їй я звичайно нічого не сказав, але в моїйголові визрів підступний план. Я твердо вирішив провести операціющодо зміни статі! А для цього мені потрібно було вбити в ній туноровливу нахабну і підлу особистість. Гараж у мене був старий 1955будівлі, дах текла, підлог не було, земля. Взагалі через півторароку, коли я оголосив їй амністію і витяг на світ божий, всіприсутні зазнали тихого шоку. М О Т А Л Л О Л О М! Вона не подавалажодних ознак життя. І тут сталося найцікавіше. ВСІ, на чию допомогуя розраховував, в один голос, почали мене вмовляти, типу позбутисяїї і взяти щось інше бла бла бла бла і все таке. Коротше соплі… Ясказав ВСІМ дякую і приступив до здійснення свого підступногоплану. Коротше взяв болгарку і почав різати. Довго різав. Сильно.Шляхом майже хірургічного втручання до кузова була імплантованарама. Такий собі каркас, який досі дозволяє їй спокійно висіти надвох колесах по діагоналі і перевозити вантаж до 600 кг. Всікузовні деталі, що вимагали заміни або ремонту, крім передніх крилі порогів, були виготовлені мною вручну з оцинковки товщиною 1, 2мм. Якщо хтось знайомий зі зварюванням не з чуток, прикиньте, намашину пішло три п'яти кілограмових котушки зварювального дроту. Ядвічі горів у ній, у буквальному значенні цього слова. Бо був один, і не було кому сказати, — ДІД! ТИ Ж ГОРИШ! Першого разу були штани, другий — фуфайка. Після зварювання весь кузов, крім зовнішніхпанелей, обробили свинцевим суриком. До речі, єдиним антикором, який пройшов МОІ випробування, і на мою думку заслуговує на увагу.Потім довгі вісім місяців я готував її під фарбування. Не довго, якщо врахувати, що робити я цього не вмів і так і не навчився. Ядумаю, саме тоді ми з НИМ остаточно притерлися один до одного іпомирилися. У нас досі повне порозуміння. Після фарбування, наповне збирання у мене пішло два місяці. В результаті, наприкінці2003 року, на світ з'явився КОСМІЧ. Моторчик перетворився на 1, 8.Витрата 9 літрів на 100 км. Кліренс близько 18 см. Плювати нам напогані дороги. Ходова доопрацьовувалась уже в процесі експлуатації.ГТЦ у 2005 році було замінено на інший. З DAEWOO ESPERO разом ізвакуумником. Я не люблю рахувати витрачені гроші, але приблизно, вся ця операція обійшлася мені в 4000 зелених. Це з урахуваннямтого, що за роботу я не платив. Все робив сам. Зате в результаті яотримав чисто МІЙ автомобіль. І тепер має чоловічий характер. Осьтака історія у косміча дідуся.
опори стояків ВАЗ08. 248-а голова. Волгосупорта передні. Датчикдощу.
