Доброго часу доби, дорогі читачі мого бортжурналу.
У моєї машинки досить типова історія:була куплена в далекому 70-мув м. Краснокутську Харківської обл. Переходила з одних рук в інші, і вже неможливо розібрати всі ці ланцюжки.Наприкінці свого шляху домене осіла в невеликому селищі цього ж району у людей, що м'якокажучи не палають бажанням щось робити по машині.
Давно я вже горів бажанням, як справжній фанат всього що рухаєтьсяі виконує механічну роботу, придбати 4-х колісного друга. Стипендіївесь рік, і підпрацювавши в барі, вирішив все ж таки досягтибажаного.Пріоритет падав на Жужика, тому що вони у нас доситьнедорого стоять, та й запасів деталей в Україні їх точно не десяткипоколінь вперед. Знайшов на ОЛХ за смішну ціну (6000 грн. = 22.200руб.) Досить непоганий екземпляр #раннього іжика 77-го року. Якосьбажання вже брати за такі ж гроші Жужика відпало самим собою, як імої на добраніч на місяць. Все хотів поїхати із Харкова майже за100 км. І забрати це диво техніки, та всі мої муки вдарялося якосьу побутові проблеми:де б взяти напарника на поїздку, позичити суму, що не вистачає, як би довезти і т. П. Але вищі сили зійшли на меніі на моїх бажаннях, і навернувся день для поїздки. Дісталися допокупки, і я побачив це диво в русі... О так, досі відчуваютремтіння по колінах, і мурашки по всіх частинах тіла - те самепочуття, коли це саме твоє, саме мрія, яка збувається в тебе наочах, до якої ти йшов роками…
